Що сказати доньці?

21.11.2008 19:26:55

З дитинства мама приводила мене в День Перемоги до Вічного вогню. Дід загинув у боях під Києвом, і ми завжди приносили до пам’ятника квіти. То було ще за радянських часів, а цього року я вже сам привів мою шестирічну доньку до того ж самого меморіалу. Біля пам’ятника було багато людей, переважно похилого віку, червоні знамена, але Вічний вогонь не горів (ну немає в маріупольськоі влади коштів на таку розкіш хоча б 9 травня). Донька поклала квіти, ми розмовляли про її прадіда, про те, з ким він воював і за що загинув…

Ще малою водив дитину і до іншого меморіалу, до якого і сам приходжу щорічно. Це пам’ятник жертвам голодомору та політичних репресій. Село Сергіївка на Чернігівщині поруч з Яблунівкою, звідки пішов в армію дідусь. Під час голоду 1932-33 там вимерла більшість мешканців, а в минулому році поставили пам’ятник. Про той голодомор і досі переказують у всіх навколишніх селах. Ми з донькою підемо до маріупольського меморіалу і в суботу, 22 листопада. Вона вже доросла і обов’язково запитає: «А чому гинули люди? Хто винний в тому голодоморі?» Що їй відповісти?..

Загальноприйнятих варіантів відповіді два. Перший вміщується у формулу: «Штучний голод організувала клята радянська (московська) влада для знищення українського народу». Інший варіант: «Голод був не тільки в Україні і не тільки на початку 30-х, а виник він через неврожай та інші природні та економічні катаклізми, з посиленням класової боротьби включно». У цих протилежних точок зору, яких дотримуються в залежності від ідеології, є і спільне. Наприклад, наявність їх в шкільних підручниках. Першу «формулу» дітлахи вивчають зараз, а другу викладали в школах радянських. Все пов’язано з ідеологією, яка є в державі, чи яку намагаються створити.

До речі, коли автор цих рядків був першокасником, то в зошитах писали: «Помни всегда, открывая тетрадь, что Ленин учился на круглые «пять»!». Класі в п‘ятому я дуже здивувався, коли дізнався про те, що в гімназії у Володимира Ілліча була «четвірка» з такого предмету, як «Закон Божий». Якось воно не співпадало з отим «на круглые пять». Тепер на обкладинці одного з зошитів доньки портрет Ющенка і якийсь текст про чесноти нашого Президента. Змінюються ідеї та лідери, а методологія залишається.

А ще залишаються люди, які виконували і виконують вказівки. Просто пристосовуються. Колишні офіцери КДБ редагують книжки про голодомор. Колишні представники партійної номенклатури виступають на мітингах, засуджуючи злочини радянського режиму. Вони залишились при владі та посадах і їм треба втриматись, хоча не думаю, що вони внутрішньо змінились. В листопаді 2004-го до маріупольського меморіалу жертвам репресій прийшли декілька десятків людей, представників влади не було, хіба що спостерігачі зі спецслужб, що розташувались трохи осторонь. А вже в наступному році, коли Ющенко став Президентом, чиновники потягнулись до цього пам’ятника. Бо так стало потрібно, бо прийшла вказівка зверху. А ще у вікнах райадмінітрацій Маріуполя в цю суботу запалять свічки. Чиновники прийдуть до робочих кабінетів у вихідний і запалять, обіцяють, що все буде організовано. Хай би вони краще запалили свічки у вікнах своїх квартир. Не з примусу, а тому, що вони вірять в те, що роблять. Аби ж так було…

Я сам часто роблю не те, що треба. Іноді пишу і кажу не те, що думаю. Виживаю, трушусь «в умовах кризи» за ті гроші, наче їх ніде більше заробити. Тому багато в чому розумію і тих чиновників. Але ж дитині брехати не можна! То що ж їй відповісти? Хто винний в голоді та загибелі людей? Відповім: «Влада». Бо це правда і немає тут лукавства. Бо тільки влада, яка б вона не була (чи комуністична чи націонал-демократична, чи ліберальна) відповідає за народ, за життя людей. І в цьому теж спільне двох вищенаведених «формул». Бо за великим рахунком немає різниці, чи влада з власної ініціативи виморила голодом мільйони людей, чи була неспроможна виконати свій обов’язок та захистити народ. Винна влада. Завжди…

Григорій ШВЕД