Вулкан гуде, і час його проб’є

08.01.2013 22:56:48

Грецію прославили триста спартанців, Україну зганьбили чотириста п’ятдесят засранців

Це особливо стосується депутатів шостого скликання, де із всіх скликань під час незалежності був найбільш яскраво виражений еталон депутата: такий собі біологічний витвір, гібрид падлюки і кретина, бо вони фонтаном виплескували в інформаційний простір аморальну безпринципність, антикультурну агресивність і беззмістовну ідеологію. Аби вберегти майбутнє покоління від цих людиноподібних хижаків, на площах навіть лунав такий заклик:

Як зустрінеш депутата —
Подаруй презерватив,
Аби він собі подібних
Більш ніде не наплодив.

Звичайно, вибачаюсь перед тими депутатами, які навіть в цьому темному царстві були промінцями світла і розуму. Сприймаю як трагедію для української нації, що  в сьомому скликанні не буде Юрія Кармазіна, бо ті десятки тисяч його поправок до антиукраїнських антилюдських законопроектів, що їх продукувала Партія регіонів, не підтримувались і опозицією. Що це було: зневіра у свої сили чи байдужість до долі українців? А відтак висловлення «Всі вони однакові» не далеке від істини.

Та давайте проаналізуємо віхи розвитку української держави поетапно під керівництвом кожного із президентів:

  1. Про епоху Л. Кравчука сказати щось важко, бо це був зародковий період формування нації і держави. Та вже зараз його мишача метушня в різних комітетах та в конституційній асамблеї приводять до думки, що він агент Моссаду чи Хабаду.
  2. При Кучмі знищили промисловість, організували злочинний кланово–олігархічний режим.
  3. Президент Ющенко, що піднявся на хвилі «Україна без Кучми», не просто продовжив знищення України і українців, що зазнали ще більшого пограбування і зневаження, спустошення, зневіри. «Любі друзі» і куми захопили і ті останні міськ– та облради, котрі ще за Кучми очолювали українці; бандити, що мали сидіти в тюрмах, отримали нагороди. Чужинський режим «любих друзів» викинув за кордон ще мільйони українців до 5–7 мільйонів кучмівських. А тих, хто залишився в Україні (за влучним спостереженням Едуарда Ходоса), як і за Кучми, виморювали голодом, холодом, відсутністю лікарської допомоги, труїли недоброякісними ліками і продуктами, «продавали в рабство», винищували–виживали, допоки не помре останній раб вимираючої нації (Едуард Ходос «Три Хозарії — три ідеології»). Украли всі телеканали, на яких щодня вихлюпують проти всього українського — мови, культури, традицій, законів — море бруду, брехні і інсинуацій, фальсифікацій. Дев’яносто відсотків їх передач запрограмовані на ідіотизм. Під кінець свого панування він вирішив ще раз ошукати українців, одягнувшись в тогу націоналіста, і подав у Верховну Раду законопроект про визнання вояків УПА борцями за волю України, хоча добре знав, що БЮТ, в якого на той час було біля 180 депутатів, не підтримає по принципу «а баба Яга проти». Хоча йому, як Каїну, це вже не допомогло, але ця каїнова печатка зіграла злий жарт з Юлією Тимошенко в другому турі президентських виборів, Захід і Центр цього гріха не забули. Так закінчилась безславна «помаранчева» епоха.
  4. Що стосується режиму Януковича, то для України наступив кінець світу ще в 2010 році, не передбачений ні Нострадамусом, ні племенами Майя. Але кошти на цей захід розікрали, і дійство не відбулось. Тепер чекаємо, коли на це виділить асигнування МВФ.

Думаю, треба більш детально розглянути підсумки виборів 2012 року. Все відбулось по закону жанру: люті вороги України проголосували за Партію регіонів, комуністів, байдужі — за БЮТ, позбавлені аналітики — за УДАР, а найрозумніші — за «Свободу». Хоча й тут був просто елемент відчаю. І не стільки напрацювала «Свобода», скільки їм килимову доріжку вистелили провладні українофоби. Тому принагідно згадати анекдот, що орден Жовтневої Революції під номером один присвоїли Миколі Другому, а не Леніну, за те, що створив умови для перевороту. На фоні цього суцільного дебілізму представники «Свободи» виглядають як представники вищої цивілізації. Їхня, як кажуть, політична ніша — це 80% населення етнічні українці, не розоране поле, тут треба домогтися, аби спрацював поклик крові, віднайти це «євшан–зілля», яке розбудить націю, що спить летаргічним сном, закопана під товщею напівправд, сторіччями накопичених і нагромаджених тими, хто радив не пориватись до нового ідеалу, а виживати в системі, створеній нам чужинцями, паразитами.

Треба згадати, що кожна держава, яка починає з пелюшок, повинна набрати лише вираз національного обличчя, інакше вона не зможе самоствердитись ні в себе вдома, ні на карті народів. А нас все більше занурюють в інтернаціональне болото. Складність української майбутності в тому, що нам треба визначити одночасно: політичний лад, соціальне і міжнародне місце України в світі. Та найбільшою перепоною в шляху до успіху є і буде релігія, бо іудаїзм виховує психотип рабовласника, а християнство — раба, якому втовкмачують в голову, що він має полюбити свого ката, його батіг і сокиру. Тому такі вислови як «духовність і духовенство» серед рабів взагалі не можуть культивуватись.

Та треба пам’ятати і про те, що у нас фактично нема державницької релігії, що це передовий ескадрон Кремля. А патріота можна виховати лише на палкій любові до свого або лютій ненависті до чужого, ворожого. Дивно, але шоферу не дозволяють сісти за кермо автомобіля, якщо він не пройде огляд психіатра, а кермо держави, тобто посаду президента, міністра, депутата вручають любому дебілу.

Наявність розумового розладу в наших керманичів ми бачимо і чуємо кожного дня. Так, депутат Гриневецький, базікаючи про «мовний закон», договорився до того, що в Одеській області проживає 131 національність, і всі вони будуть звертатись до влади на своїй мові і отримувати відповідь. Але де знайти серед посадовців–дебілів, що не здатні опанувати одну державну мову, таких поліглотів? Навіть неперевершений феномен в цій царині — Агафангел Кримський, що знав 48 мов досконально і 12 опосередковано,  і на 50% не дотягував до марень депутата. І тепер в Донбасі, де 58% — українці, закріпили повне домінування російської. А в Карпатах, де в селі 15% румун чи мадярів, позбавили будь–якого статусу українську для українців. Другий феномен — це депутат–суддя В. Олійник, який на всіх шоу бормоче: «А ви оскаржіть в суді», а коли йому кажуть: «Суду нема — регіонали знищили», то спокійно теревенить: «А ви подавайте заяву». І це вже, як в анекдоті: «Секретар обкому каже кухареві: «Смаж рибу — делегація їде». Той відповідає: «Риби нема». Але чує оце вперте: «Смаж, а рибу привезуть». Третій феномен — Микола Азаров. Так слізно просить опозицію: «Подавайте пропозиції і допомагайте», — ось до чого скотилась «влада професіоналів». Але ж депутати, найбільш Кармазін, вносили поправки, і жодна з них не була затверджена. То навіщо цей цинізм?

На телешоу в Кисельова «Велика політика», де піаніст, як в дурдомі, бренькає, заважає людям вести діалог, Тігіпко на питання ведучого: «Чому депутати не знають державної мови?», відповів якось облудно: «В школі вони вчили, але зараз забули». То виходить, що вони законопроекти не те, що не вивчають, але й не читають. І це вже аналог про офіцера в анекдоті: «Поки служив, букви забув».

На цьому тлі в мене весь час зринає одна думка: а чому президенти міняються, змінюють одна іншу партії при владі, але хаос і беззаконня все наростають? Та як не дивно, все пояснюється просто: що в Межигір’ї жив колись І. Якір, кат українського народу, гауляйтер України Е. Кох, а тепер В. Янукович. Це успадковані посередники між чужою владою і українським народом. Всі вони виконували і зараз виконують сценарій, виписаний за межами України. І мою думку підтвердив депутат Москаль в програмі «Портрети» на телеканалі «5». Коли С. Дорофеєв запитав: «А хто дає папірець Чечетову, як голосувати — з Банкової чи Грушевського?», то він відповів дуже коротко: «Масони». А далі, через паузу, додав: «За їхніми вказівками діє і Банкова, і Грушевського, і мордує українців».

З’явились і перші ластівки атаки на партію «Свобода»: шарашкіна контора Сімона Візенталя занесла їх до десятки антисемітів. І тут незайвим буде нагадати, що С. Візенталь служив начальником Краківського юденрату, знищував своїх соплемінників (тобто зрубував сухі гілки дерева Давидова). Принагідно нагадати про те, що семіти — це араби, які живуть далеко від нас і не завдають нам шкоди. Тому ми поки що не антисеміти. А у Франції і в Данії після певних подій думають вже інакше. Так що не треба звертати уваги на витребеньки, які влаштовує якесь перекотиполе, що вимагає жида називати євреєм, цигана — ромом, ніби від цього зміниться характеристика нації чи племені.

Колись засуджували науки генетику, кібернетику, а зараз лайливим став термін «расизм». Хоча це є також наука. В США, де найбільше знущались з негрів, тепер вирішили, що можна все спокутувати терміном «афроамериканець». Напевно, на черзі інший термін: «індоамериканець». Так що на нас тикають пальцем ті моралізатори, які не відмиють свої гріхи щодо українців за тисячу років.

А. Ф. Талимончук,
м. Донецьк