Про Захара Беркута, Шелеста і львівську пані

02.05.2020 16:00:29

Хотів подивитися в неті широко рекламований український фільм “Захар Беркут” 2019 року. Виявилося, що нема його там. Глянув рецензії тощо. Виявляється, це по суті не український, а американський фільм. Хоча 30 мільйонів державних коштів туди пішло. Кіносценарій написаний Ярославом Войцешеком і Річардом Ронатом. Режисери – кримський татарин Ахтем Сеїтаблаєв та американець Джон Вінн. Головні ролі виконують американські та англійські актори. Згадуючи останню версію “Тихого Дону”, дивитися перехотілося.

Вільно в неті можна подивитися “Захар Беркут” 1971 року, де сценарист і автор текстів пісень – Дмитро Павличко, режисер-постановник – Леонід Осика, оператор-постановник – Валерій Квас, композитор – Володимир Губа, а головні ролі виконують Василь Симчич, Іван Гаврилюк, Іван Миколайчук…
1971 рік – це коли першим секретарем ЦК КПУ був Петро Юхимович Шелест, родом з Харківщини, при участі якого створювався історико-культурний заповідник на Хортиці, Національний музей народної архітектури та побуту України в Пирогово, 26-томна «Історія міст і сіл Української РСР», палац культури «Україна».
Саме в часи керування Україною Петра Шелеста пісні Івасюка “Червона рута”, “Водограй” та інші лунали на весь світ, а національний дохід України на душу населення в 1970-х роках був вищим, ніж в Італії, згідно із західними оцінками.
Але книга Шелеста «Україно наша Радянська» (1970) зазнала гострої партійної критики за «ідеологічні помилки», зокрема, за «ідеалізацію» минулого України та обстоювання самобутності УРСР. Видану накладом 100 тисяч, її вилучили з продажу та з бібліотек, рішенням Політбюро ЦК КПУ від 20 лютого 1973 року наказали частину накладу знищити.

10 травня 1972 року Шелеста звільнили з посади першого секретаря ЦК КП України, у квітні 1973 року вивели зі складу Політбюро ЦК КПРС «за станом здоров’я» і відправили на пенсію. Йому заборонили оселитися в Україні, тримали під постійним негласним наглядом. Помер в 1996 році в Москві, за його заповітом перепохований в Києві на Байковому цвинтарі.

А фільмів з того часу, які прославляють Україну, в принципі і нема… Є тільки різні “кров’янки і припутні”, за державні кошти, які Україну і українців ганьблять… Ну, або типу еротичного короткометражного фільму на 30 хвилин за державний мільйон «Порядна львівська пані», де пані вилікувалась сексом від мігрені, але й там з жорсткою насмішкою над українською вишиванкою, і українською піснею, і українською кобзою… (на фото – кадр з цього фільму).

До речі, вулицю Петра Шелеста в Києві (сформовану в 2011 році нову вулицю в коттеджному містечку) в 2015 році хотіли перейменувати на вулицю Ігоря Моїсєєва, російського радянського артиста балету, але перейменували в 2017 році на вулицю лікаря і політв’язня Миколи Плахотнюка.

Анатолій Герасимчук