Приїхали, злазьте!

Так званій об’єднаній, так званій опозиції присвячую

Розпрягайте, хлопці, коней,
І бензин зливайте, вашу мать,
Та покайтесь, грішні, на амвоні,
Що не вміли вчасно й дружно запрягать.

Якби ж ви знали, що й як треба,
Та як його усе оте робить,
То не тріпали б язиками.
Бо задравши ніс до неба,
Розгубили рейтинг і людей довіру вмить.

Якби ще й знали, що й народу треба,
Та хотіли б круто це життя змінить,
То не скиглили б краще без потреби,
А звали люд буржуїв бить.

Довгі нюні й соплі розпустили,
Сльози очі вам усім застлили,
Жалібні й пискляві ваші речі,
Мов той блекіт, перед стратою, овечий.

Язиката Феська ваша торохтіла без зупину,
Малювала майбуття, як ту райдужну картину,
Промовляла, верещала, цілий міх наобіцяла,
Гнівно й грізно пальчиком гнобителям махала.

А як же бив себе у груди, обіцяв, божився,
Та гримів на супостатів, мов з цепка зірвався,
Пан ваш молоденький, той, що на язик швиденький,
Але вийшов з обіцянок ваших пшик гарненький.

Було ж видно зразу всім,
Влада й гроші теж для вас передусім,
То й зібралися недобитки усі до дної купи,
Стали щоки надувати, як великі дупи.

Ось, візьміть, к приміру, вашу «Мать»,
З–під подолу у якої вийшла вся її гримуча рать,
Одягнувши разом всі її спідниці,
Ви співали хором, мов на вечорницях:

«Пішла Юля на вулицю,
Та й попала бідна у в’язницю,
Наша Юля краля, файна молодиця,
Гарна дівка, доки ти сидиш в темниці».

Були і вибори уже на носі,
Ваші ж лідери сопливі колупалися ще в носі,
Ви увірили, що перемога в вас вже на підносі,
А тепер потилицю ви чухаєте, мабуть, ще і досі.

Для людей у нас немає більшої напасті,
Ніж пред і після виборчої страсті.
Із нормальних і довірливих людей,
Наші вибори штампують стопроцентних дюбелей.

Стали люди думать і гадать,
За якого «мужа» голос свій віддать:
Чи за синіх, чи за білих, чи за красно–голубих,
Чи послать під три чорти увесь кодляк та і кожного із них.

Що ж робити, — як у темряві, блукали люди,
Як понять той вінегрет на політблюді,
Куди не кинь, кругом одне гімно,
Молоде, новеньке — ще недавно, а старе — уже давно.

Чудо–вибори у нас темніші ночі,
ЦВК й суди, як і Сірко, мають безсоромні очі,
І весь той сором бачити немає сил, немає мочі,
А чорні думи не розвіють навіть теплі Сочі.

Хіба ж не знали, на що здатна «ригів» влада,
Чи, може, з ними в вас таємний є союз?
Тому й немає поміж вами єдності і ладу,
Тому й прийшов до вас ваш друг — конфуз.

Забирайтесь геть та йдіть усі до біса,
Все профукали, зачинилась виборів завіса.
Будем нових, сильних лідерів чекать,
Може, з ними зійде людям добра благодать!

Андрій Олексійович,
с. Миньківка
Артемівського району
Донецької області

P.S. Зробив передплату на обидві наші газети, закликаю читачів теж до передплати, оскільки в вільному продажі у нас в Артемівську кількість екземплярів обмежена.