Опубликовано: 04.09.2018 14:52:50

Переглянути нові фільми, відчути силу справжнього мистецтва закликав шанувальників кіно ІІІ Канівський міжнародний кінофестиваль імені Юрія Іллєнка, який відбувся у чудовому місті над Дніпром 17 — 19 серпня цього року.

Коли ви підіймаєтесь на Тарасову гору у Каневі і бачите оспівані великим Кобзарем “лани широкополі, і Дніпро, і кручі”, ви відчуваєте потужну творчу енергетику цієї землі, і розумієте, що саме тут кожен митець має випробувати свій твір, чи є в ньому сила, яка приваблює аудиторію, викликає бажання читати, слухати, дивитись, шукати відповіді на хвилюючі запитання у мистецьких та літературних творах, і робить нас палкими шанувальниками кіно.

Програма фесту насичена подіями: відвідання музею Тараса Шевченка, покладання квітів на могилу поета; екскурсія “Канівщина у кіномистецтві” та знайомство з роботою Канівської ГЕС; перегляд фільмів конкурсної та позаконкурсної програм; майстер-класи. А ще  соціальний проект   під час якого учасники, члени журі, організатори фестивалю ліпили вареники разом з дітьми з особливими потребами та переглянули фільм “Вареники”, який з допомогою Дарини та Олександра Балабай знімали у Львові саме особливі діти.  І своєрідна “червона доріжка фестивалю” -  демонстрація  вишуканого одягу від  молодих українських дизайнерів. Відкрився фестиваль презентацією доброго і мудрого фільму “Казка про гроші” режисера Олесі Моргунець-Ісаєнко.

У журі працювали відомі режисери, сценаристи, актори. Микола Боклан. Вадим Шинкарьов, Катерина Сергєєва, Людмила Єфименко. Для Людмили  Пилипівни це особливий фестиваль, адже він присвячений Юрію Іллєнку, видатному українському оператору, режисеру, який був її коханим чоловіком.

Про враження від фестивалю та переглянутих фільмів запитую актрису театру і кіно Тетяну Негрій:

“ В  журі на фестивалі я вперше. А взагалі у Каневі мені все рідне і знайоме, я тут народилась і виросла.  Члени журі з повагою ставились до думки кожного, обговорювали аргументовано, підраховували всі “за” і “проти”. Серед переглянутих фільмів мене найбільше вразила короткометражна стрічка “На своїй землі.”  Цей фільм став володарем Гран-прі фестивалю.

Приємно було спілкуватися з організаторами фестивалю. Вони буквально  випромінюють позитивну енергію, допомагають учасникам і гостям мистецького заходу відчути неповторний шарм Канівського фестивалю, і є найпалкішими шанувальники кіно:  Інна Левіт,  Оксана Труфанова,  Валентина Яворська.

Дивовижну мить фестивалю ви бачите на фото Дарини Балабай. Вас щиро  запрошують до Канева майбутні зірки  кінофестивалю.

Ще у 5-річному віці відчув силу кіно  Костянтин Андрієнко, нині головний спеціаліст відділу культури виконавчого комітету Канівської міськради. Тоді у Каневі відкрили кінотеатр, і батько повів Костянтина на фільм “Вечір на Івана Купала”. Юрій Іллєнко знімав цю захоплюючу картину тут, поблизу Канева.

На моє запитання: “ Переглянувши які фільми нинішнього фестивалю ви б сказали, що відчули силу кіно?” відповідає Валентина Яворська: “Фестиваль відкрив мені безмежну силу документального кіно. Цього року я дізналася багато нового, того, що дає стимул для подальшого пошуку інформації, з фільмів “Євген Гуцало. Куди біжить дорога”  та  “Міф” -  про Героя України, оперного співака Василя Сліпака, який загинув на Сході України.”

“Міф” -  унікальний мистецький твір режисерів Леоніда Кантера, Івана Яснія та Олени Мішиної - став переможцем фестивалю у номінації «Найкращий документальний фільм».

Учасник фестивалю, режисер документального фільму “Дума про сина. Серце мами Гонгадзе” В'ячеслав Бігун поділився своїми роздумами про силу кіно:

“ Мабуть, я ще не збагнув  всієї сили кіно, бо сам створюю фільми віднедавна.  Але, напевне, кіно досконаліше за літературу, образотворче мистецтво, точніше, і  здатне їх поєднувати. Думаю, що ті митці, які були в минулому художниками, письменниками, нині були б кінематографістами, режисерами. Нам  поталанило жити в час, коли творити кіно вже не так технологічно складно – кіноформа стала загальнодоступною для створення. А за змістом сила кіно така ж, можливо, інтенсивніша, ніж у інших мистецтв – воно здатне збудити уяву, надихнути, спонукати стати кращим. Форма і зміст кіно  формують його силу, під вплив якої і потрапляє глядач. Ця сила не самодостатня й не виникає автоматично при створенні фільму, вона виникає й найбільше відчувається у момент, коли глядач приймає кіно в себе, в такі моменти й народжується фільм, відчувається його сила.”

Цікаво, що В'ячеслав за фахом правознавець, в юності мріяв стати актором, навіть пробував підкорити Голлівуд. Працював журналістом, написав книгу “Юридичні фільми”. Щоб створити фільм, який представив на КанівФест, та здійснити інші творчі задуми, закінчив одну з відомих кіношкіл. Наважитись зняти першу кінострічку В'ячеслава надихнула харизма Лесі Гонгадзе. На фестивалі було багато фільмів, які захоплювали нашого співрозмовника темою, персонажами, динамічним монтажем або естетикою, серед яких і «Без явних ознак» Аліни Горлової. Схвилювала тема -  жінка на війні. Фільм отримав  премію “За найкращий патріотичний фільм” від Всеукраїнського об’єднання «Свобода».

Про  кінофестиваль у Каневі можна було би розповідати ще багато. Та краще, давайте зустрінемось наступного року на ІV міжнародному Канівському кінофестивалі.

Лариса Бондаренко

Фото з сайту МКК

На фото учасники, гості, організатори, члени журі фестивалю.