Опубликовано: 25.11.2017 13:25:42

У листопаді похмурих днів буває більше, ніж сонячних. Але є день, який незалежно від погоди завжди сонячний, бо це святковий, барвистий день — 9 листопада — День  української писемності та мови. Нашу співучу, одну з найкрасивіших мов світу, на Донеччині активно вшанували  школярі, педагоги, працівники закладів культури: взяли участь у написанні  радіодиктанту національної єдності, конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика, підготували концертні програми. Участь у творчих змаганнях, мистецьких заходах дарує позитивні емоції, а вони так потрібні нам сьогодні, особливо мешканцям прифронтових територій.  У будинку культури “Гірник” селища Новотроїцьке зібралися представники освітнього округу № 5, до якого входять Новотроїцькі загальноосвітні школи №4 та №2 і ЗОШ селища Ольгінка, щоб заспівати чудових українських пісень, поділитися з присутніми на святковому заході своїми знаннями та хвилюючими поетичними рядками. Школярі  у барвистих вишиванках готуються до виходу на сцену. На запитання, який у них настрій, відповідають: “Гарний, святковий, позитивний”.

Світла, радісна мелодія пісні “Свято” з репертуару гурту “Струни серця”, яку виконали учасниці вокального ансамблю “Джерело” з Ольгінки, ніби наповнила зал сонячним промінням. Захоплено вітали глядачі  юну співачку, третьокласницю Софійку Кивенко. А Христина Хєчикянц та Єгор Охрицький разом з танцювальним колективом “Едельвейс” відтворили на сцені сторінки української класики — сцену з    комедії Квітки-Основ'яненка “Сватання на Гончарівці”. На думку Ірини Вікторівни Сірик, директора Ольгінського будинку культури і вчителя місцевої школи,  секрет успіху юних  артистів  у дружній співпраці вчителів і керівників творчих колективів БК. Багато і плідно  працюють над створенням оригінальних сценаріїв цього та інших свят вчителі української мови та літератури Лариса Миколаївна Недолужко та Лілія Миколаївна Левченко.

Емоційною кульмінацією програми стала композиція “Скорботний календар української мови”, яку зі своїми учнями підготувала вчитель української мови та літератури Новотроїцької ЗОШ № 4 Наталя Вікторівна Сиротенко. Учениці 6  - 7  класів тримали в руках таблички з сумними датами: 1720 рік— указ Петра Першого про заборону друкування українських книжок, 1876 — Емський  указ  забороняв сценічні вистави українською, скасовував слова “Україна, козак, Запорізька січ”, 1933 — правописна комісія радянського уряду затаврувала український правопис як “націоналістичний”, зупинила видання словників, затвердила правопис, який уніфікував українську та російську мови, 1958 — Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову навчання. Ми навели тут лише декілька   дат,  решту ви самі пригадаєте, або знайдете відповідну інформацію. Як  народ попри заборони зберіг мову, це необхідно знати кожному громадянину нашої держави, і не лише нашої. Одиннадцятикласниці  Влада Єлизарова та Аліна Мироненко проникливо закликали плекати українську мову. Слова “Молитви до мови” Катерини Мотрич звучали так щиро і зворушливо, ніби сучасні дівчата говорили нам про те, що думають і відчувають особисто вони.  Єгор Малєєв, Настя Рижа, Світлана Машихіна   відвідують вокальну студію БК “Гірник”, якою керує Марина Буркаль. Юних співаків добре знають у рідному селищі, а їхнє мистецтво допомагає одноліткам відчути красу, мелодійність  української мови, української пісні.

У програмі святкового заходу були моменти, коли у залі западала схвильована тиша. Так було й тоді, коли учні Новотроїцької ЗОШ № 2 розповідали про репресованих українських письменників, долю поета Василя Стуса. Поетичне слово переконливо звучало у виконанні учня 11 класу Артема Мамикіна  та восьмикласниці Аріадни Устименко. Вчителі української мови та літератури Ольга Зіновіївна Гладанюк, Марія Іванівна Паламарчук, Світлана Олександрівна Таран разом зі школярами підготували невеличкий відеофільм, який підсилював враження від почутого.  У День української писемності та мови актуально прозвучали вірші  вчителя і поета  Івана Коненка, пам'ять про якого зберігають односельці:

“Благословенне слово, що дійшло

До нас через віки, щоби донести

Прапращурів збережене тепло

У вписаних в пергамент першотекстах...

А в слові все — скорбота, біль і страх, і радість, і любов,

Що знову й знову розбурхують уяву читача.

Прядуть думки, вселяють в душу певність.

І буде вічно на землі звучать

Вкраїнське слово.  Доки є писемність.”

Всі юні артисти продемонстрували високий рівень майстерності, вміння запалювати глядачів позитивними емоціями. А вдячні оплески  адресувалися  не лише виконавцям, а й їхнім вчителям та керівникам мистецьких колективів.

Серед глядачів у залі помічаю чоловіка, очі якого захоплено сяють.  Микола Андрійович, водій шкільного автобусу з селища Ольгінки, розповідає, що завжди говорить  українською, запевняє, що його пасажири теж говорять українською не лише у школі та на сцені. Це було головною метою урочистого заходу — викликати у всіх присутніх бажання щодня говорити українською, щоб кожен день у нашій державі став Днем української мови.

Лариса Бондаренко

Фото Романа Куниці