У полоні цинізму та аморальності

01.01.2012 13:54:54

Розграбування та повномасштабний занепад нинішньої України — не випадковість і не тимчасове явище. Це добре організований абсолютно прогнозований процес, який має свою конкретну об’єктивну та реальну причину.

Ця причина з часів комуністичного СРСР разом з системою державного устрою успадкована від імперії зла. Це одна і та ж причина, яка призвела до повного занепаду та зруйнування СРСР. Це штучно створена причина, яка була впроваджена ще більшовиками–комуністами під час їхнього приходу до влади в Росії у 1917 році. Шахрайську за суттю аферу як потужну політичну акцію свого часу придумали, розробили і руками більшовиків–комуністів впровадили в Росії західноєвропейські політичні шулери–авантюристи. Цією акцією без силового військового втручання була зруйнована та пограбована найпотужніша на той час Російська імперія, яку протягом 300 років ніхто не зумів здолати і пограбувати. Цією ж авантюрою був зруйнований та пограбований потужний Радянський Союз, який відродився на руїнах імперії. Ця афера лежить в основі розграбувань та руйнації нинішньої України та не тільки її. Ця афера передбачала не тільки руйнацію Росії руками самих росіян чи нинішньої України руками українців. Цією комбінацією її винахідники переорієнтували економічний розвиток половини країн світу на користь власних суто економічних інтересів, на користь інтересів своїх нащадків.

Суть цієї афери полягає у руйнації природно сформованих державних устроїв, які забезпечують цивілізовану мирну життєдіяльність та прогресивний розвиток суспільства і держави, та впровадження державних устроїв, при яких державна влада сама стає джерелом конфронтації, державного безладу, хаосу, злочинності та корупції, влади, яка руйнує державу, знедолює власний народ. Так, як за часів комуністичного більшовизму нинішні політичні шулери руками світоглядно обмежених демократів побудували в Україні не державу, а рай для різного роду шахраїв. Вся повнота державної влади, вся законодавча та кадрова політика в державі, як і свого часу при більшовиках, була передана в руки безвідповідальних та недієздатних рад.

Весь трагізм України в тому, що успадкована від Радянського Союзу влада, що за 20 років свого існування, крім як провадження шахрайського законодавства, яке дозволяє безкарне її розграбування, не провела жодних прогресивно–демократичних реформ у структурах системи державної влади і державного управління. Отримавши один із найпотужніших виробничо–технологічних потенціалів та маючи природно розвинений висококваліфікований європейський народ, Україна за 20 років свого існування опинилася серед найменш розвинених і найкорумпованіших держав світу, вона стала країною, з якої розбігається народ. То чи є рецепт лікування від цієї страшної недуги? Є, і він, як кажуть, лежить на поверхні. Треба згадати, що нацизм і комунізм не піддаються реформуванню, їх можна лише знищити. На нацизм, що був на порядок моральніший від комунізму, не маючи змоги перемогти його ідеологічно, просто вульгарно незаконно наклали табу як на свого основного конкурента.

Роблю такий висновок на основі відношення нацистів і фашистів до своєї спадщини — вони її не знищували, як це роблять комуністи, «до основания», а підправляли лише те, що, на їх думку, було недосконалим. Не збираюсь ідеалізувати нацистів, фашистів, але дуже обурює те, що найзлочинніша ідеологія всіх часів і народів — комуністична — не заборонена, та ще й посилається на рішення трибуналу «Нюрнберг», де злочинці судили злочинців, але одні були переможці, а інші — переможені. Ту ж саму роль і відіграє нинішній Гаагський трибунал, де злочинці судять переможених.

Більше того, члени партії вже в ролі керівників держави СНД і всіх державницьких структур ходять ватагами до масових поховань жертв червоних людожерів і, що для них природно, не каються. І не треба дивуватися, що на всьому пострадянському просторі керманичі — не реформатори, а жалюгідні імітатори. Діють, грубо кажучи, методом втика. Їхні реформи зводяться до того, аби покращити життя державних мародерів і обідрати громадян до останньої нитки вже сьогодні. Пам’ятаєте цю передвиборчу обіцянку? Базару нема, обіцяли — виконали. Не зайвим буде нагадати, що реформи — це зміна соціальних відносин. То чи здатні нинішні керманичі змінити своє паразитне існування на моральну і цивілізаційну відповідальність перед суспільством??? Звичайно, ні.

1. А почнемо з пенсійної реформи, основна ідеологія якої — висмоктати з людини все і не дати їй зістаритись. Тобто, аби вік закінчення земного буття співпадав з віком виходу на пенсію. Це вже таке скотське відношення до людини, як до корови, яку все життя доїли, а потім прямо на бійню, або коня, що важко відпрацював довгі роки. І коли я дивлюсь на нахабну поведінку Тигіпко, то він нагадує сільського шмаркача, якого вмовляє громада не бешкетувати, а він з цього робить висновок, що всі ці знущання над українцями будуть безкарні. Та якби він знав історію свого народу, то зрозумів би, що гоніння протягом тисячоліть і голокости не виникають без причин. Це розплата за веймарський рейвах і голодомори. Одне йде за другим, як нитка за голкою.

2. Судова реформа призвела до повного знищення судочинства. Суддям весь  час збільшують привілеї, аби вони іменем України закріплювали беззаконня. Судді отримали статус такого собі «вельможного раба», як рабиня Ізаура — персонаж  однойменного бразильського серіалу, яка мала привілейований статус, але тряслась день і ніч, аби розпусник Леонсіо не зґвалтував її. Хіба суддя при здоровому глузді може винести іменем України заборону святкувати день Незалежності??? Або вранці винести рішення про стягнення заборгованості чорнобильцям, афганцям, дітям війни, а о третій годині ночі знову іменем України заборонити вимагати виконання цих рішень??? Суди перетворені на палати номер 6. А Конституційний Суд нагадує ради старійшин–ленінців, що ніби з Леніним носили колоду при райкомах КПРС в епоху Брежнєва. Ці святі толмачі визначали, хто із членів КПРС відхилився від лінії партії. Переслідували всіх, не чіпали тільки дурнів. Їхніми руками секретар райкому видавлював чесних членів партії, хоча такі були рідкісним явищем. Конституційний Суд відмінив Конституцію, довівши державу до правового колапсу, не маючи на це повноважень.

3. «Табачні» реформи в освіті почалися зі знищення тих тендітних паростків прогресу, що були започатковані попереднім міністром. І почав цей українофоб, як і слід було чекати, зі знищення україномовних шкіл, грубо позбавляючи мільйони українців права вчити своїх діток рідною мовою. Повернув підґрунтя до повномасштабної корумпованості системи освіти, а особливо ВНЗ. Знищуються всі програми національно–патріотичного виховання. Робиться це все відверто, холуйськи, на догоду Кремлю. Стосовно культури, в нас комуністи при будь–якій нагоді хизуються, як великим досягненням, що в Донбасі проживає 101 національність, а вітренківці кажуть — 131. Так і хочеться спитати, як на аукціоні, — хто більше? Ніби це велике надбання — багатокультурність в регіоні. Та там, де багато культур, відсутня будь–яка культура. І це на найвищому рівні зрозуміли у Франції, Бельгії, а А. Меркель взагалі висловилась так: «Експеримент багатонаціональних культурних суспільств повністю провалився».

4. Реформи в медицині, як колись в освіті, вивели на вулиці тисячі громадян, бо йде відверте цинічне знищення галузі. Та я звернувся до тих пасажів, які комуноїди приписували А. Гітлеру: «Нас не повинна хвилювати доля туземців на окупованих територіях, а особливо їх освіта і здоров’я». То скажіть, а чи не ці постулати фюрера втілюють у життя наші гауляйтери??? Просто наразі в нас внутрішня окупація.

5. Що стосується реформ в системі комунального господарства, то тут взагалі відсутня будь–яка логіка, а тому й підбирають на посаду міністра цього господарства людину без будь–яких ознак інтелекту. І це спостерігається протягом останніх 20 років, незалежно від того, чий уряд при владі — білих, червоних, блакитних чи помаранчевих. Та навіщо, підвищувати тарифи може і бабуїн. Але часто–густо чуємо з повідомлень ЗМІ, що відключають мешканців від комунальних послуг, хоча вони за них вчасно сплатили. Та потім з’ясовується, що казнокради не перерахували один іншому кошти, отримані від мешканців, а страждають івани. Але комуністи з цього починали, коли Уріцький, начальник ВЧК висловив думку, що не потрібні масові убивства, то його, як суху гілку дерева Давида, вбив брат по партії і крові. І це стало підставою для того, щоб сказати, мов на білий терор відповіли червоним терором, і за одну ніч в Петрограді стратити десять тисяч російських офіцерів. Започаткований в 1917 році терор повторюється і понині, змінюються лише його форми. Та для пострадянських професіоналів непереборною виявилася проблема утилізації побутових залишків. Під звалищами пропадають десятки мільйонів гектарів родючої землі, і кожного року підвищують оплату за вивіз сміття. А ось в Німеччині ще в 40–і роки минулого сторіччя викупали в населення всі побутові відходи на вагу з оплатою в кінці місяця. Правда, змушували сортувати. І це під час війни, майже сто років тому назад. А наші азіати, мільйони яких проживали в окупованій Німеччині аж до 1989 року, не сприйняли цивілізованого господарювання. Але наші владоможці створюють проблеми на рівному місці для того, аби можна було красти.

6. А який рейвах влаштували щодо «нечуваних» пільг! І  всі владоможці, а з ними і цецели (підтакувачі) доценти з кандидатами день і ніч кричать, що в Європі ніде нема їх стільки, але лукавлять демагоги, бо 80% цих пільг лише на папері. А, по–друге, в Європі достойні зарплати, пенсії і їм нема необхідності влаштовувати каруселі під судами, органами соціального забезпечення, де багато ветеранів пішли передчасно з життя. Влада відверто ігнорує закони держави, живе «по поняттях», а тому дивно чути заяви опозиції, страйкарів, пікетувальників, що вони будуть боротись законними методами. А це все одно, що грати з тим, в кого краплена колода карт. Інакше кажучи, у нас закони написані паразитами і для паразитів. Та й ті коригуються помахом руки Чечетова і затверджуються без обговорення.

Так що про реформи може говорити або відвертий цинік, або невиліковний дурень. Тим більше, що нас попереджають, що реформи будуть непопулярні, тобто, інакше кажучи, «караул — грабують!». Тому єдиний вихід з цієї  ситуації — це зміна державного устрою через зміну Конституції. Е новій Конституції необхідно внести статтю «Державотворча національна ідеологія» замість очевидної дурниці «Політичний плюралізм».

Потрібно повернути до паспортів обов’язково графу «Національність». Ввести статтю про жорстоке покарання за порушення Конституції, особливо найвищими посадовцями. Покарання за зниження життєвого рівня своїх громадян, жорстоке покарання посадовців, що дискредитують свої служби, а тим самим і авторитет держави. Бо для приниженої людини і батьківщина стає обтяжливою. Тільки такі вудила можуть вгамувати владу, яка пройшла рубікон неповернення.

Але хто зможе зупинити цей українсько–радянський безлад, мародерство та руйнацію України?

Антон Талимончук, м. Донецьк