Несколько слов по поводу событий у Рады

01.09.2015 19:18:00

Бить, а тем более убивать солдат, и тем более срочной службы – это преступление и недалекость революционеров – и сегодня, и полтора года назад.

Но вопрос снова и к власти: зачем провоцировать противостояние и бойню?

Чтобы отвлечь внимание народа от проголосованных изменений в Конституцию?

По поводу внесения изменений в Конституцию тоже не все так однозначно. Словами о децентрализации власть отвлекает народ от легализации ДНР/ЛНР и того факта, что Минские соглашения были преступлением и предательством.

Но претворение соглашений в жизнь – это необходимое действие для страны, взявшей на себя такие обязательства перед мировым сообществом.

Вопрос, конечно, остается – кто брал и зачем? Но если бы сегодня проголосовали не так – Путину это развязало бы руки. И снова вопрос – а может, пусть уже развязывается, ибо лучше ужасный конец, чем ужас без конца?

Но голосование было вынужденное – взятыми на себя обязательствами и возможным миром завтра.

Но остановила Гитлера сдача Чехословакии?

С другой стороны – а зачем Украина продолжает спонсировать агрессора, покупая у него газ, уголь, нефть, электроэнергию? Это – предательство, как и Минские соглашения. Голосование сегодня – следствие ранее совершенного предательства.

По поводу самой децентрализации власти. Кажется, основным там пунктом является удар по сельскому населению – ликвидация большинства сельских советов и перевод большинства сел в неперспективные для проживания населенные пункты. Для чего? Наверное, для освобождения земли от украинцев для последующей ее продажи иностранцам. Иначе сложно объяснить, зачем нужно ликвидировать большую часть местных советов вместо их реформирования и возможного объединения в разумных рамках.

Децентрализацию можно и нужно проводить – но путем передачи полномочий на места, что уже можно делать, не дожидаясь внесения изменений в Конституцию.

Причем, кое-что уже делается. Но как?

Казуси, чи абсурди післямайданних реформ і так званої децентралізації

Минулого року від місцевого самоврядування забрали податок на використання надр, в цьому році – податок з фізичних осіб. В результаті таке селище як Томашгород в Рокитнівському районі Рівненської області втратило три з половиною мільйонів доходу в рік і з найбільш самодостатнього опинилося на грані бюджетної катастрофи. При тому, що в селищі є шість кар’єрів, які мало того, що нещадно забруднюють атмосферу і знищують земельні угіддя, але й викачують всю воду, якої в таке жарке літо катастрофічно не вистачає населенню. Собівартість водопостачання зросла, тарифи на воду в результаті – найвищі в районі. В бюджеті селища – велика дірка.

Казуси транспортного податку в Україні

Цей податок ввели в ціну пального. Ідея начебто правильна – де люди заправляють свої авто, туди і повинні йти кошти на ремонт і будівництво доріг. Але що на практиці? Наприклад, біля сіл Масевичі і Кисоричі Рокитнівського району Рівненської області є АЗС, які перераховують 5% в бюджет цих сіл. Але ці кошти можна направити на ремонт внутрішніх доріг по селу, а головні транспортні магістралі, які йдуть через все село – вони належать Автодору. З місцевого бюджету кошти на ремонт цих доріг використати не можна. От і їздять люди по ямах. А в тих селах, де нема АЗС – там взагалі нема ні грошей, ні доріг. Зато багато співається про децентралізацію, головний фокус якої – зробити неперспективними як мінімум половину сільских населених пунктів України.

Так может, не Конституцию надо менять, а заниматься реальным реформированием и экономикой страны?

Может, не лозунги о децентрализации надо провозглашать, а вместо так называемой децентрализации более актуальным было бы провести дебюрократизацию?

По поводу же изменений в Конституцию сегодня на сайте «Украинской правды» в статье «Помилка президента. Як не можна змінювати Конституцію» были написаны золотые слова: «Конституційні зміни не є питанням міжнародних перемовин. Такі зміни не можуть бути надиктовані іноземними державами – неважливо, чи є вони нашими друзями чи ворогами. Нав’язування конституційних змін під час загрози військового насильства або військової окупації робить цей процес ще менш законним».

Анатолий Герасимчук