Маленький шанс — навіщо ти його марнуєш??

27.10.2012 16:04:35

«Шанс!
Его так просто упустить,
Но легче локоть укусить,
Чем новый шанс заполучить»

Днями я розсварився зі старим знайомим. Почалося все з того, що цей товариш почав мені уперто доказувати, що вибори до Верховної Ради — то дурня, що кого б ми не обрали — результат уже передбачений. А якщо навіть результати виборів розчарують владу — їхні ідейні опоненти нічим не кращі. То, мовляв, навіщо тягнути свій організм на виборчу дільницю у вихідний день? Ну й далі, 33 доводи, згідно теорії наукового противсіхства. З такою постановкою питання я не згоден категорично.

Вибори. Це день, коли всі 45 млн населення нашої країни отримують шанс. Один єдиний і дуже маленький — шанс щось поміняти в своїй країні. Розпоряджаються люди ним по різному. Третина населення нашої країни стабільно ним просто нехтує. Ще якась частина цей шанс продає, здійснює «як наказали», відпрацьовує, «бо керівництву краще знати», тощо й тощо.

Вибори нічого не вирішують? Розкажіть це Морозу та Вітренко. Минуло багато років відтоді, як ці персонажі вилетіли з Верховної Ради — один за зраду своїх виборців, друга за те, що стала непотрібною Кремлю. Відтоді вони постійно намагаються докласти зусиль, аби у жадані депутати потрапити знову. Але — дзуськи. Виборець їм більше не вірить. Ці екс–політики виборцеві більше не цікаві.

Шанс. Як по різному люди його використовують?! Американці кажуть: «Кожна людина раз в житті отримує шанс на успіх, але не всі користаються». У наших громадян це як хвороба. 70 років совка виховали в наших співгромадянах таку стійку інфантильність та небажання діяти, ризикувати, здійснювати нові й нові досягнення, що здається, живи ми сторіччі у 17–му, нас би окупували силами одного полка будь–якої з тодішніх регулярних армій.

Шанс, який випадає, люди не використовують, а часто і не помічають. На моїх очах робочий, якому запропонували піти працювати на у півтора рази більшу зарплатню на приватне СТО, посміювався в колі друзяк: «Що це за робота?! Мило — сам купуєш, робота — від дзвінка до дзвінка, приїхав клієнт в обідню перерву — все покинь і займися, не встигаєш зробити роботу до кінця робочого дня — залишаєшся. Хай вони казяться з такою роботою». Під час кризи цей самий дядько ревів і стогнав, як йому погано жити, а винувата в його бідах була, природно, влада.

Шанс. Як легко наші громадяни його марнують? Коли я йшов з заводу, тільки лінивий мені не сказав, який я дурень, як я шкодуватиму, і що за будь–яких обставин треба триматися «за трубу». Зараз, коли проводяться скорочення на Запорожсталі, ті самі люди співають дещо інакше, але хто їх чує? Саме смішне в тому, що всі ці люди шансом поміняти владу швидше за все не скористалися — на вибори вони просто не пішли. А навіщо? Все ж і так уже зрозуміло?

Чим нас зваблюють політики? Індустріальним проривом? Завоюванням нових світових ринків? Титанічною роботою з розбудови сучасної конкурентоздатної економіки? Та ні, вони нам обіцяють стабільність. Мовляв працюєш не більше й не менше, а тебе годують, годують, годують… В мого дядька живуть істоти, яким треба такої форми існування, і ніякої іншої — свині називаються. Вища ж форма стабільності існує лиша в одному місці — на цвинтарі.

У день виборів кожен з нас отримує шанс на переміни. Так — маленький. Так — непевний. Але ж ним можна скористатися! Якщо людина має політичну силу, чиї погляди поділяє — можна піти за неї проголосувати. Якщо таких сил нема — можна піти й поставити кілька галочок, або перекреслити бюлетень. І цим теж висловити свою позицію. (Але треба розуміти, що в нашій ситуації такий крок — кілька галочок — працює на партію влади — і тільки. Тобто тим самим ти голосуєш за ПР — ред.)

Якщо гарну привабливу дівчину не кохаєш ти — з нею солодко кохається хтось інший. Якщо смачну грошову посаду не займаєш ти — її займає інша людина. Марнуючи шанс, ти не ховаєш його — ти даруєш його комусь іншому. Якщо ти сам не проголосуєш своїм бюлетенем — ним залюбки проголосують без тебе.

Шанс. Він приходить не часто. Але в мить, коли приходить, він чітко визначає ціну тій чи іншій людині. Він поділяє людей на тих, хто користується шансом, і тих, хто свій шанс марнує.

По матеріалах:
Дмитро Калинчук, durdom.in.ua