Землі моїй

10.01.2012 19:05:50

Земле, рідна моя, чом постійно сумуєш?
Чом минає Господня тебе благодать?
На безмежжях твоїх тільки розбрат панує,
Що й калину похилу нездатні піднять.

Скільки ж землю мою різні біди гнітили!
Від монголів орди до теперішніх днів.
Ми же у праці тяжкій рук своїх не жаліли,
До кривавих на пальцях, цупких мозолів.

Що прийдешнє святе, достоменно ми знали.
Що не може тривать до нескінчення так.
Ми не скиглили, ми не волали —
Тільки в гніві міцніше стискали кулак.

І над краєм моїм згинуть чорнії хмари.
В голубих небесах полетять журавлі.
І від щастя тоді я, нарешті, заплачу,
На оновленій нашій, українській землі.

В’ячеслав Удовиченко, м. Маріуполь