Яку Русь хрестив князь Володимир?

02.10.2013 20:10:09

Шановний пане головний редактор! З великим задоволенням прочитав вашу публікацію в газеті «Аргумент плюс» «Почему князь Владимир крестил Русь?».

Цікавий матеріал!

Разом з тим, після прочитання залишилися деякі питання, на які хотілося б почути відповідь.

І одне з перших — яку Русь хрестив князь Володимир?

Очевидно, Київську — на жаль, не зовсім в цьому чітка позиція!

Біда в тому, що наше українське суспільство сьогодні, маючи «освіту подвійну», як радянську, так і сьогоденну, все ж думає так, що князь Володимир освячував майбутню Велику Русь, якої на той час не існувало.

Як писав літописець, що жив у Києві в ХІ ст., народ платив дань хозарам, потім прийшли з–за моря варяги, з племені на ім’я Русь, або русичі, — і запанували спочатку в Новгороді, потім у Києві!

З варягів були й князі, від них і пішла та назва — Русь. А варяги — народ, який жив за Балтійським (Варязьким) морем, нерідко бували в наших краях (це купці, вояки).

Тому питання саме випливає з цього — а яка роль в сьогоденному (так розрекламованому) візиті патріарха Московського і всея Русі Кирила?

Всім відомо зі шкільних підручників — Москва побудована Юрієм Долгоруким в 1147 році, а назву Русь, чи тобто Росія, введено, чи то вкрадено, Петром І в 1701 році — а до цього Росія називалася Московією.

І далі, пане редакторе, Ви в своїй роботі робите часті посилання на праці російських істориків (Прозоровського, Шошунова, Кондратьєва) і вважаєте їх за істину, а де ж «ссылки на работы», праці українських вчених–істориків — чому однобоко?

Ну, ось один з прикладів. Григорій Коваленко — автор одного з підручників (1912) історії, пише: «Ім’я Русі здавна прикладалося до Київської землі, в народі говорили «піду на Русь», це означало — піду до Києва.

Потім, як київські руські князі запанували по всіх князівствах східно–слов’янських, то всі ті землі стали зватися руськими.

Оце, напевно, і та відповідь — хто є старший, хто менший брат, як в історичному розвитку, так і в політичному.

Хоча названого автора–вченого ніяк не можна запідозрити в якомусь політичному погляді, мова йде про видання праці в 1912 році.

І ще один з прикладів — погляд на «совместную историю» (вираз російських істориків).

Незалежний вчений–патріот, історик Павло Штепа, який видав дуже цікаву історичну книгу про Україну (видана в Канаді — 1968 р., якщо треба, зможу вислати) «Московство, його походження, зміст, форми й історична тяглість», пише (на рос. мові): «Украинское государство ІХ–ХІІІ веков было одним из самых крупных в Европе, однако править из Киева было нелегко. Поэтому украинские князья поделили его на уделы, назначая своих сыновей правителями этих земель. Так, Юрий Долгорукий княжил в Суздале, где вырос его сын Андрей.

Украинское государство после деления его на «уделы» заметно ослабло — непрерывными войнами с азиатскими ордами. Используя эту слабость. Андрей Боголюбский напал на Киев в 1169 году — сжег город, вырезал в нем людей, ограбил церкви. И после этого основал свою столицу во вновь построенном городе Владимире.

Московский историк В. Ключевский именно 1169 год считает годом основания Московского государства. А в 1237 году Московию завоевала татарская орда хана Батыя, и поэтому московские князья сразу и безоговорочно признали власть хана.

И этим примером можно сравнить начало истории как одного, так и другого государства».

Так що, пане редакторе, я так і не зрозумів, яку роль відігравало б те, що князь Володимир був (чи не був) євреєм по матері?

Для мене як читача, який дуже поважає ваш тижневик, важлива політична сторона вашої публікації, на яку відповіді, на жаль, немає.

Тобто, приїзд Кирила на згадану річницю Хрещення Русі — свято, яке раніше майже не відзначалося — це дійсно пасторський візит, чи то, можливо, інша ціль?

І на закінчення — автор цієї писанини живе в південних степах, чи то районі нашої держави, і, як вище було зазанчено, з великим інтересом ставиться до «Аргументу плюс». І не тільки автор — люди, з якими доводиться спілкуватися, схвально відносяться до тижневика, незважаючи на його прописку в Донбасі (на щастя, чудові видання — сміливі — теж з донецькою пропискою: «Остров», «Зодіак» та інші).

Заперечення в одному — українофобія як в одному, так і в інших виданнях, в т.ч. вашому тижневику.

Не розумію тих людей, які живуть, дихають українським повітрям, але нерідко проявляють українофобію до держави, до мови, до історії…

Валентин Баштанський,
чл. Спілки офіцерів України,
м. Кривий Ріг

Короткі відповіді редактора

Мова не про сучасну політику

Шановного Валентина Баштанського зацікавила політична сторона моєї публікації про причини хрещення Русі. Деякі відповіді на його запитання я вже давав в статті «Откуда пришла к нам Русь» на сторінках декількох номерів газети «Аргумент плюс» на початку цього року. А темою сьогоднішньої публікації є причини хрещення колишньої нашої держави — а не те, хто був перший тоді, і хто перший зараз, і чия саме була та держава тоді — і чия зараз.

«Московство…» Штепи я читав ще років 15–20 тому, тому дякую за пропозицію, але зараз ми говоримо трохи про інше. Щодо закидів на мої посилання на російських істориків, то, по–перше, я посилаюсь також і на українських істориків, як, наприклад, К. Тищенка, а по–друге, посилаюся на тих, хто досліджував саме ту тематику, яка зачіпається в роботі «Зачем Владимир крестил Русь?».

Мова йде всього–на–всього про причини прийняття християнства — і про те, що сьогодні стрімко зростає кількість людей, в тому числі істориків та письменників, які вважають християнство релігією, нав’язаною слов’янам «хитрими» євреями, які таким чином примудрилися підкорити собі Русь.

А не про те, хто є старший, а хто молодший. І не про те, що «українські» князі завойовували Московію, а «українська» держава була наймогутнішою державою в Європі в ІХ столітті. Це приблизно те саме, як сказати, що «італійські» імператори підкорили півсвіту. Окрім глузування і дискредитації «української ідеї» такий підхід до історії більш нічого не викличе.

Так само як назва держави «Київська Русь» — це те саме, що «Краківська» чи «Варшавська Польща», або «Парижська Франція» чи «Лондонська Британія».

До речі, літописець в ХІ ст. не вживав слова «племені на ім’я Русь», він писав просто «Русь», а племенами слов’янські народи і держави назвали ті, хто в часи Катерини ІІ фальсифікували історію, приписуючи слов’янам племінну дикість.

А щодо підкорення татарам, так нагадаю, що і князь–король Галицький Данило їздив у Золоту Орду за «ярликом» на княжіння і був зобов’язаний сплачувати данину та давати своїх воїнів для участі в походах Батия на Польщу, Литву, Угорщину тощо.

І на закінчення щодо приїзду патріарха Кирила. Він приїхав на свою канонічну територію — як би ми до цього не ставилися.

А «вкрадена» Петром І назва «Русь» — а хто сказав, що вона вкрадена? Росія — то не Русь. Як і Словаччина — то не Словенія, Литва — не Латвія, а Ірак — не Іран. Україна ще може повернути собі свою історичну самоназву — але ж від того руками і ногами опираються «націонал–патріоти», які воліють краще називати київських князів українцями, а русичами хай їх називає весь світ включно з Росією. То хто тут винуватий?

Анатолій Герасимчук,
один із засновників
Спілки офіцерів України
на Донеччині