Зі Сновидович до Новопскова

29.08.2017 13:03:21

В рамках Угоди про налагодження партнерських відносин і співпраці між Рокитнівською райдержадміністрацією Рівненської області і Новопсковськоюрайдержадміністрацією Луганської області, колектив «Живограй» сільського Будинку культури с. Сновидовичі брав участь в культурно-мистецьких заходах з нагоди 26-ї річниці Дня Незалежності України, які відбувалися 24 серпня 2017 року у смт. Новопсков та селі Осинове Новопсковського району.

Про свої враження від поїздки написала художній керівник Сновидовицького БК Людмила Масовець:

Вражень від цієї поїздки просто море, але все по порядку. Втомлені з дороги, адже на сам відрізок шляху від с. Сновидовичі до санаторію «Перлина» Новопсковського району, який привітливо розчинив свої двері для поселення ансамблю, було затрачено 23 години. О 4 ранку ми лише змогли відчути, яке це щастя просто впасти на ліжко.

А зранку вже о 8 годині всі були на ногах, адже попереду чекав цілий день офіційних зустрічей та участь в святкових заходах, а тому потрібно бути в найкращій формі.

Після смачного сніданку, яким нас пригостили в дійсно чарівному місці – санаторії «Перлина», ми розпочали підготовку до першого знайомства з Новопсковом, з людьми, що чекали на нас в селі Осинове-ІІ, куди і вирушили при супроводі начальника відділу культури Новопсковського району Ольги Василівни Козлової. Чому саме село Осинове ІІ стало тим центром проведення нашого святково концерту? Це не випадково. Голова СВОК «Слобожанський» Микола Олексійович Романченко просто закоханий у своє село, палкий шанувальник його історії. На перше місце він ставить моральні та духовні цінності, тому вже тривалий час робить все можливе для розвитку справжньої культури на селі. Сам він став ініціатором відродження Свято-Архангело-Михайлівського храму, благоустрою території навколо цього храму, яка згодом стала справжньою садово-парковою зоною для відпочинку односельчан та гостей. Там є все – рівно викошені галявини, квіткові клумби та живі огорожі з багатолітніх рослин, висаджено багато декоративних та плодових дерев, встановлені як ігровий майданчик для дітей, так і тренажери на свіжому повітрі. Але і це ще не все. Саме там, завдяки йому встановлена літня величезна за масштабами сцена, яка привітно зустрічає все нові і нові ансамблі з усієї України, що приїздять на запрошення Миколи Олексійовича. Ця ж сцена тепер чекала на нашу концертну програму під гаслом «Україна – це ми».

Чому саме стільки уваги приділено цій людині? Бо Микола Олексійович просто підкорив весь ансамбль своє щирою посмішкою. До того ж, коли на адміністративному рівні вирішувався план проведення заходів в рамках налагодження партнерських відносин між районами, то саме він обрав наш ансамбль для запрошення на всі урочистості. Як розповідав сам пан Романченко, він почав шукати в інтернеті колективи нашого району і йому сподобалися наші концертні програми, якими ми ділилися в соціальних мережах. Підкорили його серце виступи в парку для відпочинку «Лісова скарбничка», який створив Віктор Павлович Охремчук. Саме та атмосфера на свіжому повітрі, в оточенні маси народу, зокрема дітей, яких так полюбляє Микола Олексійович, та заради яких вкладає стільки коштів, і зумовила його сказати: «Я хочу, щоб приїхав ансамбль із Сновидович». До речі, у своїй вітальній промові я порівнювала двох людей – Миколу Олексійовича та Віктора Павловича, людей які небайдужі до відродження обрядів, традицій та процвітання культури на селі, і людей які прикладають для цього максимум зусиль, не заради себе, а заради громади.

Нашу невеличку делегацію зустрічали великою громадою саме біля Свято-Архангело-Михайлівського храму з хлібом-сіллю на вишитому рушникові та гарними вітальними словами на чистій українській мові. Нас це приємно вразило, адже для багатьох Луганська область асоціюється з проживанням на ній вороже налаштованих на всю Україну людей. Це зовсім не так. Все було дуже зворушливо, приємний щем розходився всім тілом, що подекуди просто бракувало слів.

А далі ми мали змогу побувати на молебні в честь Дня Незалежності України, після чого всі присутні були запрошені в трапезний зал при храмові на солодкий стіл та чаювання. Саме в цій трапезній, по завершенню всіх запланованих заходів, на нас чекали обідній стіл та святкова вечеря. Але ще до того, під керівництвом начальника відділу культури Ольги Василівни, ми мали змогу побачити ще чимало визначних місць: Осинівська ЗОШ І-ІІ ступенів, екскурсію яким проводила саме директор школи В. М. Мазнєва; районний краєзнавчий музей, який вразив нас багатьма експонатами та цікавими розповідями про все від представників цього музею; районна дитяча бібліотека, в якій на нас, окрім екскурсії, чекали привітання від дітей, та приємні подарунки з їхніх рук; екскурсія до храму Успіння Пресвятої Богородиці, яким ми були просто зачаровані, адже, не дивлячись на ремонтні роботи, які на даний час проходять як ззовні так і в середині, церква зустріла нас своєю величністю, гармонічно увібравши в себе риси двох архітектурних стилів (за первинним задумом храм мав бути спорудженим в стилі бароко, який культивувала російська імператриця Єлизавета Петрівна, однак завершувався храм за царювання Павла І, який був прихильником класицизму).

По обіді, в тій же трапезній при Свято-Архангело-Михайлівському храмі, у нас залишилась всього одна година для підготовки до концертної програми. Хвилювання долали емоції від загальної атмосфери, щирості погляду, радісних посмішках в кожної людини, хто зустрічався на нашому шляху. Це все вкупі піднімало настрій, що у вдалому завершені концерту можна було й не сумніватись. І це дійсно було так. Як і у нас в парку «Лісова скарбничка», після звучання фанфар до парку почали сходитись і приїздити багато народу. Нас вітали шквалом гучних оплесків, та підбадьорюючими вигуками: «Браво!», «Молодці!» і т.д.

По завершені основного концерту нас ще довго не хотіли відпускати зі сцени, але ми просто не мали вибору – без переодяга ння, в костюмах ми вже за хвилину мчали, щоб виступити на завершення святкового концерту біля районного Будинку культури в Новопскові. Враження від прийому були неймовірні. На мій фінальний вигук: «Слава Україні!», вся площа злилась у відповіді: «Героям Слава!» і вверх зметнулись Українські прапори. Нам перегороджували дорогу до маршрутки люди у вишиванках, дякували за гарний виступ, тисли руки і гордість за те, що саме нам випала честь побувати так далеко від рідного дому просто розпирала груди. А коли отримувала подяку з такими гарними словами: «За чудові миті зустрічі з прекрасним, за ті добрі думки й почуття, які ви своєю творчістю пробуджуєте в людях», з рук заступника голови райдержадміністрації Олександра Олексійовича Скорохода, мало не стримала сліз.

На святкову вечерю в знаменитій, і рідній за такий короткий час, трапезній при Свято-Архангело-Михайлівському храмі до нас долучився голова Новопсковської райдержадміністрації Сергій Петрович Бєлік, від якого теж ми отримали масу позитивних та гарних слів.

Вдячні слова від Миколи Олексійовича Романченка, як дбайливого господаря ми переадресували по черзі всім ансамблем саме для нього, бо якби не він ми не мали б змогу отримати цього позитиву, з яким повертались додому. Від імені всього ансамблю хочеться подякувати всім, хто долучився то того, щоб перебування нашого вокально-хореографічного ансамблю «Живограй» так далеко від рідного дому було комфортним і приємним.

Висловлюю слова вдячності також і тим людям, завдяки яким наша поїздка в Луганську область стала спроможною – голові райдержадміністрації Миколі Захаровичу Кушніру, начальнику відділу культури Наталії Федорівни Ярмошко, голові районної ради Анатолію Андрійовичу Кінчуру, головному директору ТзОВ «Українська лісопереробна компанія» Віктору Павловичу Охремчуку, а також директору Глиннівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Миколі Петровичу Карповцю, який взяв на себе важливу місію супроводжуючого в такій далекій і нелегкій поїздці.

Хай мати Божа вас охороняє,
А Господь щастя і сили посилає.
Хай завжди ведеться з легкої руки,
На добрі і довгі безхмарні роки.

І на завершення такого величезного звіту (коротко просто не можливо передати всього), хочеться сказати: «Шановні українці, давайте згуртуймось заради добра. Тільки тоді оживе добра слава, слава України. Живімо для добра, творімо добро для нашої неньки – України, тому що Україна – це ми».

Фото зі сторінки Людмили Масовець та  Vlast Lziva