Одеський міжнародний кінофестиваль – очікування, запитання, відповіді

28.08.2016 11:30:56

“Велике добре бачиться на відстані.
Впритул обличчя роздивитись важко.”

Сергій Єсєнін

ОДЕСЬКИЙ  МІЖНАРОДНИЙ  КІНОФЕСТИВАЛЬ.

ОЧІКУВАННЯ. ЗАПИТАННЯ. ВІДПОВІДІ.

7-й міжнародний кінофестиваль проходив у Одесі в липні. А ми продовжуємо про нього говорити. Така вже це неординарна подія, на ній варто побувати хоча би раз. Я запитувала себе: “А що таке кінофестиваль взагалі?” Це щось на зразок показів Високої моди у Парижі, де аплодують химерно-пишному вбранню? Мистецтво задля мистецтва? Чи те, чого чекають глядачі: кіно, яке  хвилює, викликає сльози радості або співчуття та бажання діяти, щоб ти сам і світ довкола ставали досконалішими.

Щось від модного Парижа є на червоній доріжці ОМКФ. Усміхнені, у вишуканому вечірньому вбранні відомі актори, режисери, сценаристи, організатори, меценати та гості фестивалю. Урочиста церемонія відкриття — це окреме кіно, яке дарує святковий настрій і обіцяє здійснення сподівань.

Президент Одеського міжнародного кінофестивалю Вікторія Тігіпко  відзначила: “Наша мета — щоб кіно сприяло духовному зростанню, розвитку особистості. Наші головні традиції залишаються незмінними — ми хочемо знайомити свою аудиторію з провідними світовими трендами і найактуальнішими тенденціями у кіно. Цього року ми отримали більше 900 заявок для участі в конкурсних програмах 7-го ОМКФ з 75 країн світу. Глядачам буде представлено 114 фільмів.  Ми хочемо надихати, дарувати яскраві враження,  та, звичайно ж, радувати якісними фільмами. Ми віримо, що 7-й Одеський міжнародний кінофестиваль стане майданчиком, на якому кіно зустрічається з глядачем, а Україна — зі світом.”

Немає сумніву, що ОМКФ успішно виконує заплановані завдання і зможе посприяти вирішенню проблемних питань сучасного українського кінематографа.  Наприклад, сьогодні у  багатьох фільмах вироблених в Україні, знятих на гроші українських платників податків, українські актори не говорять українською мовою. Якщо фільм  виробництва  Великобританії, актори говорять англійською, в Іспанії – іспанською, в Росії — російською.  Я запитала голову журі ОМКФ, відомого британського сценариста, драматурга, кінорежисера Крістофера Гемптона, чи знімають у Великобританії фільми, в яких актори говорять не англійською мовою. Спочатку він не зрозумів мого запитання. Ми подумали, що справа в тому, що я недосконало володію англійською, і запросили перекладача. Але Крістофер зрозумів запитання лише після того, як я додала, що у нас, в Україні, актори  досить часто говорять  свої репліки російською.

Крістофер Гемптон: “У Великобританії актори добре володіють англійською. До складу Британії входить Уельс. Там поряд з англійською побутує уельська  – мова місцевих мешканців, місцевого кіно та ЗМІ.”

На моє запитання: “Чи багато є фільмів російського виробництва, в яких актори говорять не російською мовою?” член журі Національної конкурсної програми ОМКФ російський режисер та сценарист Михаіл Сегал обурився:”Це політичне запитання!” Проте не зміг пригадати випадку, щоб упродовж усього фільму актори говорили іншою мовою, крім російської, хіба що   в одній кінокартині, дія якої відбувалася на Півночі, кілька фраз буряти говорили бурятською.

Я рада, що побачила на фестивалі французький фільм “Людожери”, хоча спершу сумнівалася, чи варто дивитися фільм з такою назвою. Це історія про акторів мандрівного театру. Родина, робота, кохання, шалена круговерть. А згодом, коли ти запитаєш себе: “До чого тут людожери?”, згадаєш історію, яку розповів дітям один з акторів, історію про маленького злого монстра на ім’я Его, який може оселитися в серці і знищити в людині людину. Цікаво, що ці мандрівні актори грали п’єсу Чехова.  Грали, безперечно, французькою, адже вони французи і показували цю виставу своїм співгромадянам.

Цього року на ОМКФ було відкрито дві нові секції: конкурс європейського документального кіно та позаконкурсну секцію”Серіали”.  Я подивилась одну з серій детективної драми “Потрійний захист”. Захоплююче видовище! Один з авторів сценарію  український письменник Андрій Коктюха. Та чому герої фільму не говорять українською? Андрій пояснює: “У цьому середовищі – бізнесмени, поліцейські — у нас практично ніхто не говорить українською.” А як же тоді французькі актори, які грали Чехова французькою? Адже герої  водевілю класика російської літератури не володіли французькою.  Наступним аргументом Коктюхи було: “Ми не можемо змусити господарів приватних каналів замовляти зйомки і показувати фільми українською.” А навіщо змушувати? Ви просто зробіть якісний продукт. Щоб спостерігаючи за розвитком подій на екрані глядач  не помічав, якою мовою говорять герої. Бо українську мову у нас розуміють всі, навіть ті, хто вперто не бажає нею говорити.

Однією з переваг перегляду фільму у кінотеатрі є те, що вам  не заважає реклама. Проте, вона є необхідним атрибутом перед початком кожного фестивального показу.   Ролику ОМКФ  глядачі аплодували. Тому що це був справжній кіношедевр. Жодного слова. Музика. І переконлива гра акторів. Загадкова дівчина, обличчя якої приховане хусткою. Чоловік намагається ії наздогнати, побачити її обличчя. Вони зустрілися біля одеського маяка дуже схожого на чарівний ліхтар (не дивно, що так колись називали кінопроектор). І ця коротка зворушлива історія переконує: тут, на Одеському міжнародному кінофестивалі, ви знайдете відповіді на запитання, які вас хвилюють. Чарівне мистецтво кіно допоможе здійснити найсміливіші бажання.

Лариса Бондаренко

Фото з сайту  oiff.com.ua