Мобілізація – законна?

21.01.2015 17:31:32

Кандидат юридичних наук, експерт-кримінолог Анна Маляр в своїй статті на УП «Що ви повинні знати про мобілізацію» в пункті 1 написала: «Мобілізація є законною. Адже закон «Про оборону України» у 4-й статті допускає оголошення мобілізації не лише у разі війни, а й у разі загрози нападу на Україну».

Але проблема в тому, що Президент в своєму Указі про мобілізацію №15/2015 від 14 січня 2015 року не послався ні на закон «Про оборону України», ні на закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Хоча саме ці закони встановлюють правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в статті 1 говорить:

«Мобілізація – комплекс  заходів,  здійснюваних   з  метою планомірного переведення   національної   економіки,  діяльності органів   державної влади,   інших  державних  органів,  органів місцевого самоврядування,  підприємств,  установ і організацій  на функціонування в  умовах особливого  періоду,  а  Збройних  Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного  захисту – на організацію і  штати  воєнного  часу.

Особливий період  – період   функціонування   національної економіки,  органів  державної  влади,  інших  державних  органів, органів місцевого  самоврядування,  Збройних  Сил  України,  інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і  організацій,  а  також  виконання  громадянами  України   свого конституційного  обов’язку щодо захисту Вітчизни,  незалежності та територіальної  цілісності  України,   який   настає   з   моменту оголошення  рішення  про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації  чи  з моменту введення  воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 2 цього закону: «Правовою основою мобілізаційної підготовки та  мобілізації  є Конституція України  (254к/96-ВР),  Закон України «Про оборону України» ( 1932-12 ),  цей та інші закони України,  а також видані відповідно до них нормативно-правові акти».

Стаття 3 цього ж закону: «Зміст мобілізації становить: переведення національної економіки,  органів державної влади, інших  державних  органів,  органів місцевого   самоврядування, підприємств,  установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в  умовах особливого періоду; переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної  служби цивільного захисту на організацію і штати  воєнного часу.

Питання перше: Де переведення національної   економіки,  діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій  на функціонування в  умовах особливого  періоду?

Такого рішення нема. Є формулювання про приведення в «ПОВНУ ГОТОВНІСТЬ». Що таке повна готовність?

Питання друге: Де переведення Збройних  Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного  захисту на організацію  і  штати  воєнного  часу?

Нема такого рішення ні в Указі Президента, ні в рішенні Ради національної безпеки і оборони України.

Ідемо далі. Що про мобілізацію каже закон України «Про оборону України», який є правовою основою мобілізаційної підготовки та  мобілізації?

А він говорить чітко і однозначно:

Стаття 4. Відсіч збройній агресії проти України

У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

Тобто, як бачимо, необхідною умовою прийняття рішення про загальну чи часткову мобілізацію повинна бути збройна агресія проти України або загроза нападу на Україну. Але жодного слова ні в Указі Президента, ні в рішенні Ради національної безпеки і оборони України про збройну агресію проти України або загрозу нападу на Україну НЕМА.

Таких слів нема в жодному офіційному документові. Є АТО: боротьба проти терористів. Але при чому тут мобілізація?

Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення, не посилаючись на два основних закони України, які встановлюють правову основою мобілізаційної підготовки та  мобілізації: закон «Про оборону України», та закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Рада національної безпеки і оборони України так сформулювала своє рішення:

«З метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, Рада національної безпеки і оборони України вирішила:

1. Запропонувати Президентові України прийняти в установленому порядку рішення щодо проведення в Україні протягом 2015 року часткової мобілізації у три черги протягом 210 діб…».

Президент в своєму Указі про мобілізацію переписав рішення РНБО слово в слово, додавши посилання на Конституцію:

З метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:

1. Оголосити та провести протягом 2015 року часткову мобілізацію (далі – мобілізація) у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом.

А що каже Конституція України в зазначених Президентом пунктах?

Стаття 106. Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Як бачимо, Констиуція вимагає прийняття рішень у відповідності до закону. А відповідності – нема. Бо РНБО і Президент побоялися сказати про збройну агресію проти України або загрозу нападу на Україну. А побоялися вони це сказати тому, що в такому випадку потрібно говорити про суб’єкт агресії проти України, про те, звідки, від якої країни йде загроза нападу на Україну.

Але якщо Президент та РНБО не зафіксували офіційно агресію проти України або загрозу нападу на Україну – то вони не мали права приймати рішення про мобілізацію.

Президент та РНБО такі мудрі, що й про АТО вони нічого не сказали у своїх рішеннях.

Зате у рішенні РНБО від 20 грудня, яке затвердив Президент Указом № 14/2015 від 14 січня 2015 року є доручення Кабінету Міністрів України у тижневий строк розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про військову поліцію».

Яктим чином перейменування міліції на поліцію зробить тих поліцаїв кращими та ефективнішими від ментів, які допустили розгул тероризму в Україні – про це ні в Указі Президента, ні в рішенні Ради національної безпеки і оборони України нема нічого.

Бо нема офіційно і законно в Україні боротьби проти тероризму силами солдат-строковиків, добровольчих батальйонів та волонтерів. Як нема офіційно оголошеної ні війни, ні загрози війни. А мобілізація є. І навіть війна є – яку ніхто не оголошував, але на якій щодня гинуть кращі громадяни України.

Яким законом регулюється АТО?

Як повідомляє Катерина Тарасова, адвокат, Національне бюро розслідувань України на сайті sprotiv.org, у нас іде Антитерористична операція, а діяльність у галузі боротьби з тероризмом регулюється законом України «Про боротьбу з тероризмом», а різноманітні постанови КМУ, РНБО є лише підзаконними актами, що насправді можуть мати досить сумнівну юридичну силу. Їх поки що просто не пробували оскаржувати.

Згідно статті 2 закону «Про військовий обов’язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни.

Але ж де-юре у нас досі немає зовнішнього ворога і про «захист Вітчизни» мова не йде.

Український уряд не хоче брати на себе відповідальність та називати речі своїми іменами, і досі прикриває голосним словом АТО той безлад і фарс, ціною якого є тисячі людських життів, які навіть не знають, заради чого вони мають помирати. А може…заради кого?

P.S. Тарас Березовець пише: «Только кадровых военных, которые прошли миротворческие миссии, служили в контингентах в Африке или Ираке, в Украине больше 400 000. Ну а ветеранов ВДВ, морской пехоты и спецназа в Украине больше 800 000 человек. То есть совокупно есть больше 1 000 000 людей, которые умеют и могут сражаться».

А чому «кіборги», які захищали донецький аеропорт – на 90% прості сільські хлопці, які вперше тримають в руках зброю?

Тому що Президенту і генералам той аеропорт не потрібно було захищати? Потрібно було просто перемолоти побільше простих українців з села?

P.Р.S. Після публікації цієї та інших щодо законності мобілізації у зв’язку з офіційно відсутнім агресором, Верховна Рада 27 січня прийняла «ЗВЕРНЕННЯ до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресоромпро визнання агресором Російської Федерації». В цей же день Верховна Рада розглянула та відхилила «Проект Постанови про визнання Російської Федерації державою-агресором та створення механізму протидії та ліквідації наслідків агресії Російської Федерації проти України», які подали народні депутати Ляшко, Тимошенко, Березюк, Балога, Вовк. Тобто, виходить так, що Верховна Рада сама не оголосила Росію агресором.

Хто воює за Україну: