Дід Мороз чи Святий Миколай?

26.12.2015 00:33:58

В українському суспільстві подекуди починає розгорятися дискусія щодо відмови від Діда Мороза і Снігуроньки. Тому що ці образи деякі українські патріоти пов’язують сугубо з Росією. Раніше український народ практично відмовився від своєї споконвічної назви «Русь», щедро подарувавши її Росії. Та не відмовляється. І заразом забирає до себе і київських князів, встановлючи їм пам’ятники в Москві та інших містах.

Але, по-перше, чи російський це витвір – Дід Мороз? По-друге – чи може замінити Святий Миколай Діда Мороза зі Снігуронькою?

Щоб відповісти на перше питання, доречно, мабуть, подивитися, як називаються новорічні святкові персонажі в інших країнах, в першу чергу слов’янських.

Дивимось:

• у Білорусі — «Зюзя» або «Дєд Мороз»

• у Сербії, Македонії, Чорногорії та Боснії і Герцеговині — «Deda Mraz» і «Снєгуліца»

• у Словенії – «Дedek Mraz» (Дедек Мраз)

• у Болгарії — «Дядо Коледа»

• у Чехії та Словаччині — «Ježíšek»

• в Польщі подарунки хто тільки не приносить — і Dětátka (в Сілезії), і Gwiazdka, і Дід Gwiazdor, і Ангел, і Святий Мікулаш

• у Латвії — «Ziemassvētku vecītis»

• у Литві — «Kalėdų Senelis».

Як бачимо, в братів-словян Дід Мороз (Мраз) є. І Снігурка є. Але є і Святий Миколай – в таких країнах як Польща, Австрія, Бельгія, Німеччина.

В інших країнах дідів морозів називають згідно своїх традицій:

• в Азербайджані — «Shaxta Baba»

• в Албанії — «Babadimri»

• в Афганістані — «Baba Chaghaloo»

• у Бразилії — «Papai Noel»

• у Великій Британії — «Father Christmas»

• у Вірменії — «Dzmer Papi» (дослівно — «Зимовий дід», Снігурочка – Дзюнанушик)

• у Греції — «Агиос Василис» (Святитель Василій)

• у Грузії — «Tovlis papa», «Tovlis babua»

• у Данії — «Julemanden» або «Julenissen»

• в Єгипті — «Papa Noël»

• в Іраці та Південній Африці — «Goosaleh»

• в Ірані — «Baba Noel»

• в Ірландії — «Daidí na Nollaig»

• в Іспанії і Латинській Америці — «Papá Noel»

• в Італії — «Babbo Natale»

• у Норвегії — «Julebukk» або «Julenissen»

• у Португалії — «Pai Natal»

• у Румунії — «Moş Crăciun» (Мош Кречун)

• у США та англомовній Канаді — «Santa Claus»

• у Татарстані — «Qış Babay» («Киш Бабай»)

• у Турції — «Noel Baba»

• у Фінляндії — «Joulupukki» («Йоулу» – Різдво, «пуккі» – козел).

В Ізраїлі ж, наприклад, верховний раввінат не схвалює свято Різдва, Новий рік у них святкується осінню, приурочений до осіннього рівнодення, коли ніч стає довшою за день.

Тобто, кожен народ має свої традиції і своїх персонажів для святкування Нового року. У багатьох народів свято Нового року майже збігається з християнським Різдвом, яке святкують 25 грудня. Близьким до Нового року в календарі є і день Святого Миколая, який у православних християн відзначається 19 грудня, і який також пов’язаний з подарункам. Але чи може замінити Святий Миколай Діда Мороза зі Снігуронькою?

В українській традиції Новий рік пов’язують також з Меланкою і Святим Василем (грецький Дід Мороз). Але це той Новий рік, який називають Старим Новим роком, і який в Україні відзначається 14 січня – так само як в Росії. При тому, що в багатьох православних церквах (Константинопольській, Антиохійській, Болгарській, Олександрійській, Кіпрській, Румунській, Елладській та інших) Різдво Христове святкується 25 грудня, а християнський Новий рік співпадає зі світським Новим роком – 1 січня.

Взагалі св’яткування Нового року прийшло до нас з дуже давніх дохристиянських часів. У слов’ян був святочний обряд зазивання мороза та інших природних стихій на різдвяну трапезу. Український етнолог, фольклорист, автор слів Гімну України Павло Чубинський, описуючи звичаї Святвечора в Заславському повіті (нині Хмельницька область), відзначає, що господар з ложкою куті підходив до вікна або виходив у подвір’я і говорив:

«Морозе, морозе, ходи до нас куті їсти, а коли не йдеш, то не йди і на жито, пшеницю і всяку пашницю». Таке ж запрошення робили під час вечері напередодні Хрещення у Полтавській губернії: старший у родині, відчинивши вікно, підносив до нього миску з кутею і говорив: «Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти!». Повторивши цей заклик тричі і почекавши трохи, продовжував: «Не йдеш? Не йди ж ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю!».

Взагалі, практично усі св’ята, пов’язані з календарем, порами року, днями зимового і літнього сонцестояння, осіннього і весняного рівнодення – всі ці св’ята мають дуже давнє, дохристиянське походження. З днями зимового сонцестояння пов’язані давньослов’янські боги Сварог, Перун, Чорнобог, Карачун (звідси у Румунії Мош Крачун), Хорс/Корс, Коляда.

Карачуном колись називалось новорічне свято зимового сонцестояння, або сонцевороту – в день, коли найдовша ніч і найкоротший день. Тоді люди прощалися зі старим роком і зустрічали новий – в образі богів Хорса чи Коляди. Від слова «Хорс/Корс» пішли слова «хоровод», «хороший», «красивий», «красний». «Коло», «колядка», «Коляда» – ці слова означали проходження річного циклу (кола) і початок нового, який люди відзначали хороводами, колядками, палили вогнища тощо. Колядники, перевдягаючись, уособлювали собою дух предків, серед них часто був чоловік, одягнутий страшніше всіх.  Як правило, йому заборонялося говорити. Це був найстаріший і найстрашніший дух, його ще називали просто Дідом. В в селах практикувалася його «годівля», причому саме на Різдво. Старший у родині виходив на поріг з ложкою киселю і «пригощав» ним Діда. Можливо, що то і є прообраз сучасного Діда Мороза, який сьогодні подобрів, і не за гостинцями приходить, а сам їх приносить.

З прийняттям християнства дохристиянські обряди були скасовані, але у видозміненому вигляді існують і сьогодні.

В християнстві на 25 грудня відзначається День святого Спиридона. На Спиридона селяни обкурювали димом оселі, бо «Святий Спиридон всю нечистоту гоне з хати вон». В народі Спиридона ще називали Сонцеворотом: «Спиридон Сонцеворот небо плечима підпирає – дня добавляє».

Підсумовуючи, можна сказати, що Діда Мороза Святий Миколай замінив лише в деяких країнах, переважно тих, де є панівною католицька релігія. В абсолютній більшості країн святкування Нового року пов’язано з давніми віруваннями людей, і назви новорічних персонажей тому є доказом:  «Deda Mraz» і «Снєгуліца», «Дядо Коледа», «Gwiazdor», «Kalėdų Senelis», «Babadimri», «Papai Noel», «Dzmer Papi», «Moş Crăciun» (Мош Кречун), «Santa Claus», «Qış Babay» («Киш Бабай»), «Joulupukki» («Йоулу» – Різдво, «пуккі» – козел) тощо.

То якщо вже рвати всі зв’язки з Росією і прив’язуватись до західного християнського світу – то важливіше, мабуть, спочатку вирішити питання св’яткування Різдва Христового і Нового року.  Щоб не влаштовувати в Піст зустріч Нового року і подарунки Діда Мороза, якого хтось хоче перейменувати в Святого Миколая. І, до речі, а чому не в Святого Спиридона, або Святого Василя, як у Греції, звідки прийшла до нас християнська віра?  Або не в Йожишка, як в Чехії і Словакії, чи в сербського Мраза, чи  в Йоулупуккі, як у Фінляндії? Адже пуккі – це козел, який є також новорічним персонажем в Україні, на Старий Новий рік.

Тому кесареві треба залишити кесареве, а Діду Морозу – Новий рік. Така традиція є, нічого політичного вона в собі не несе.

Анатолій Бурий

Джерела:

Чубинский П.П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряж. ИРГО. Юго-запад. Отдел. Материалы и изследов., собранныя д.чл. П. П. Чубинскимъ. — СПб: Народный дневникъ, 1889. — Т. ІІІ.

Герасимчук А.А., Таргонський Г.М. Русь-Україна. Факти і сенсації. – Київ: Видавництво ТОВ «Інтерконтиненталь-Україна», 2015.

visclub.narod.ru/nypage.files/newyeartop.html