Чому Росія хоче завоювати Україну?

26.07.2014 11:27:40

Недавно мені запропонували відповісти на запитання: «Коли Росія перестане бути ворогом України». Я відповів, що в найближчі років 10 вже нічого не зміниться – при тому розвитку ситуації у взаємовідносинах між Україною і Росією, який ми зараз спостерігаємо.

10 років – це, звичайно, в тому випадку, якщо не почнеться Третя світова, в результаті якої може не стати не тільки Росії, але і усього світу.

Зараз на території України іде війна за ресурси і території. Яка прикривається ідеологією «руського миру».

На жаль, з боку Росії вже давно ведеться жорстка інформаційна війна проти України. Внаслідок цієї війни переважна більшість росіян уже не вважає Україну державою, і не визнає такої нації як українці. Для них Україна – то тимчасово відірвана територія, яку треба повернути в лоно Росії. На даний момент – силою зброї. І заяви тих же російських навіть байкерів про похід на Київ, аналогічні надписи на танках сепаратистів, інформаційні сюжети на російських телеканалах про те, що відремонтована на території так званої ЛНР бронетехніка піде на Київ, не кажучи вже про заяви щодо України російських політиків вищого рангу типу Жириновського – свідоцтво того, що у Росії назад шляху уже нема.

І марно надіятися на зміну вже запрограмованого курсу Росії на поглинання України в найближчі роки – навіть якщо десь раптово подінеться той же Путін. Росія перестане бути ворогом України як держави тільки після свого розпаду – такі реалії сьогодення.

Що робити нам в цій ситуації?

Потрібно врахувати, що внаслідок абсолютної відсутності інформаційної політики та інформаційного захисту в нашій державі значна частина навіть етнічних українців, не кажучи вже про росіян, на сході та півдні України відчувають себе частинкою «руського миру». І саме на них опирається військова інформаційно-пропагандистська машина РФ, яка готується до маршу на Київ. Протидіяти цій машині силою уже неможливо. Залучати в союзники США – це крок до Третьої світової, авансценою якої буде Україна. Тому єдиний вихід – взяття на озброєння системи самозахисту, схожої до айкідо, в якій енергія атаки противника направляється проти нього самого. В нашому випадку головне спочатку – збити противника з пантелику, обеззброїти його. Чим? Головною зброєю ворога.

Чому росіяни не вважають українців нацією і хочуть поглинути її, завоювати територію і народ? Тому що ми, в силу різних причин, відмовилися від своєї споконвічної самоназви – русичів, русинів. І саме це дає підстави ідеологам «руського миру» спекулювати на штучності українського народу і його мови. Вони думають, що покоривши українців, вони назавжди (в котрий уже раз?) ліквідують українську мову і культуру, знявши всі питання щодо історичної спадщини Русі. Повернути нашій державі назву «Русь» – цим кроком ми не просто спантеличимо більшість прихильників «руського миру» в нашій країні, ми їх повернемо в ряди захисників нашої держави. Розумію, що деяким патріотам це буде не до вподоби, бо вони хочуть втекти подалі від Русі. Але від себе не втечеш. І це не є добре – відрікатися своїх предків. Хай такі патріоти подивляться в книжки і почитають, ким вважали себе галичанські письменники Іван Франко, Ольга Кобилянська, Юрій Федькович. А також Богдан Хмельницький, князі Острожські та інші. І хай ці патріоти почитають світову пресу і побачать, ким вважає світ тих же наших знаменитих спортсменів братів Кличків. Тому не треба ламати і переконувати весь світ в тому, що ми не маємо ніякого відношення до Русі. Це не тільки абсурдно і смішно, це – трагічно, це поведінка манкуртів. Потрібно при цьому усвідомити, що Русь і Росія – то є різні назви. І нема підстав побоюватися, що їх хтось переплутає. Не переплутають. Бо є Ірак та Іран, Литва та Латвія, Словенія та Словаччина – і ніжто ж з них не боїться путанини.

Повернення історичної самоназви, повернення своєї історії – це перший крок, з чого повинна була би починати люба держава, яка отримала незалежність. На жаль, ми не зробили цього основного кроку і дочекалися того моменту, коли нас уже вирішили не просто покорити, а навіть знищити фізично.

Але з того моменту, коли ми знову, як і наші предки, станемо русичами – хай попробує тоді Росія бути нашим ворогом.

Звичайно, повернення до своєї історії та своєї самоназви – то тільки перший, але нагальний крок. Наступні кроки в обеззброєнні супротивника – це необхідність вести з ним переговори. Не таємні по захисту чийогось окремого бізнесу і знищенню чужого – а відкриті прозорі переговори в пошуку компромісів. Потрібно зуміти переконати Росію в тому, що військові дії – вони є згубними для обох країн, для обох народів. Потрібно знайти точки зіткнення, спільні інтереси – і тільки тоді Росія, можливо, перестане бути ворогом України.

Анатолій Герасимчук

P.S. Забив в поиск слова «русский мир Украина», я нашел всеукраинскую газету «Русский Мир. Украина». С адресом в столице Украины. Которая как раз и пропагандирует единство русского мира и говорит об отсутствии такой нации как украинцы…