Де починалася УПА?

06.11.2017 16:38:04

Як відомо, рішення про створення Української повстанської армії (УПА) прийняв Президент УНР в екзилі Андрій Лівицький. Своїм наказом від 20 червня 1940 року створення УПА він доручив уродженцю села Бистричі Костопільської округи на Рівненщині Тарасу Дмитровичу Боровцю.  Перший наказ  про створення УПА «Поліська Січ» Боровець (псевдоніми: Тарас Бульба, Чуб, Ґонта) підписав в селі Немовичі Сарненського району на Рівненщині 28 червня 1941 року. В селі Карпилівка Рокитнівського району Рівненщини у Тараса Бульби-Боровця був кар’єр з видобутку каменю. Уродженець Карпилівки Кузьма Бричка став керівником боївки УПА. Про нього – в статті Сергія Берташа (який багато років працював начальником районного архівного відділу) в газеті «Новини Рокитнівщини»

12 жовтня 1922 р. в селянській родині карпилівчан Гната та Анастасії Бричок народився первісток-син, якому дали славне ім’я Кузьма. Потім у цій родині народились на світ дочки Тетяна та Ганна. У кінці 20-их років  трагічно загинув їх батько. Через декілька років мати вийшла заміж вдруге. Вітчим Євдоким теж був гарним господарем і дуже добре ставився до дітей.

На той час у селі Карпилівка була чотирирічна школа. Навчався у ній і Кузьма. Як розповідали його односельці, у школі він відзначався серед своїх ровесників старанністю і добродушністю. У ті часи біля Карпилівки працював кар’єр з видобутку каменю, власником якого був Тарас Боровець-«Бульба». Тож молоді хлопці не раз його бачили і чули його патріотичні заклики щодо вільної і незалежної української держави.

Тому не дивно, що в липні 1941 р. Кузьма разом зі своїми односельцями вступає до війська «Поліська Січ» і незабаром стає чотовим. У листопаді цього ж року після трагічних подій армія Боровця фактично припиняє своє існування, і Кузьма повертається до свого села уже зі зброєю. Разом з іншими своїми товаришами організовує загін самооборони, який був повним господарем у селі й боронив його від польських та більшовицьких партизан. На той час Карпилівка була селом патріотичним, націоналістичним. Жоден з його мешканців не пішов у червоні партизани. Тому більшовики лютували й восени, взявши декількома загонами село в кільце, спалили його, а більше півтори сотні карпилівчан розстріляли.

На початку 1944 р. на зміну німецьким окупантам прийшли більшовики. У районі на той час діяли загони УПА, до лав яких проникли агенти КДБ. Кращих друзів Кузьми Брички знищили. Були спроби знищити і його, але він розгадував наміри ворогів і уникав зустрічей з ними, а в кінці 1945 р. сам особисто вистежив і знищив керівника СБ, а насправді агента НКВС «Микиту».

У другій половині 40-их років в межах райцентрів Рокитне, Клесів, Березне про нього лине слава, як про мужнього, славного й мудрого керівника боївки УПА. Одне ім’я його наводило жах і паніку на більшовицьких окупантів та їх прихвоснів. Пліч-о-пліч були з ним його побратими по зброї Данило Сорока, Григорій Григорчук, Андрій Царук.

1 жовтня 1947 р. його сім’ю і старшу сестру Тетяну, яка була вже заміжня і проживала в іншій родині, було вивезено до Сибіру. Її чоловік Федір Костюк через два роки змушений був поїхати до місця заслання дружини. Після амністії у 1958-му р. подружжя повернулося на Рокитнівщину, а матері й молодшій сестрі не дозволено було цього зробити.

Вороги, як не старалися, не змогли вистежити Кузьму-«Черешню». Він вийшов з ними на зустріч в умовленому місці, але не знав, що за ним слідкував агент КДБ, який вистрілив йому з засади з карабіна в потилицю. Це сталося приблизно 20-21 жовтня 1951 р. на 30-му році життя патріота. Так перестало битися серце героя.

Один з тих, хто брав участь у цій зраді, недовго ходив по землі. Відчуваючи презирство людей, спився і невдовзі помер.

Кузьма Бричка-«Черешня» загинув, але в серцях людей залишив про себе добрий спомин. Працюючи на посаді начальника архівного відділу з 1970 р., я не почув про нього жодного поганого слова. Усі відзначали його людяність, порядність, героїзм, наголошуючи, що ця людина боролася за волю і незалежність України. Навіть вороги, й ті визнавали, що цей чоловік був розумним і сміливим.

У 1995 р. Кузьма Бричка-«Черешня» був посмертно нагороджений медаллю НРУ «Учасник Другої Світової війни». Нагороду отримала його сестра Тетяна, нині вже покійна. Вороги не кажуть, де його могила. Тому активом РУХу району в лісі, на місці його загибелі, було насипано курган-могилу, поставлено хрест і покладено гранітну плиту з написом: «На цьому місці в жовтні 1951-го р. агентами КДБ був підступно вбитий провідник ОУН-УПА на Рокитнівщині Кузьма Бричка-«Черешня». Слава Україні! Героям Слава!». Допомогу в увіковіченні пам’яті героя надав колектив ДП « Рокитнівський лісгосп».

В рідні патріота, яка живе нині на Кропивниччині, відшукали унікальне фото, на якому «Черешня» зафіксований разом зі своїми бойовими побратимами. На мою думку, це фото літа 1945 р., зліва направо: Кузьма Бричка-«Черешня», Іван Покальчук-«Грушка» із с. Дерть, Захар Онуфрійович Богданець із с. Буда, Василь Покальчук-«Дуб», розстріляний на початку 1953-го р.

Рокитнічани не забувають про своїх героїв. Часто проводяться різні змагання на кубок славного сина України Кузьми Брички-«Черешні», його ім’я, не зважаючи на систематичне паплюження в роки комуністичного мракобісся, живе в народних спогадах та переказах. Але, на мою думку,  він заслуговує на більше. Потрібно назвати його іменем вулиці у селі Карпилівка та в райцентрі Рокитне, встановити меморіальну плиту, знайти місце для експозиції в місцевому шкільному музеї.

І в наш час не згасає боротьба проти зовнішніх і внутрішніх ворогів України. Минає 25 років з часу проголошення незалежності. Україноненависники з люттю зустріли нашу свободу. Вони і сьогодні різними методами намагаються  підірвати стабільність  і знищити нашу державу. Тому українські патріоти мають бути в постійній готовності дати гідну відсіч ворогам України.

Слава Україні!
Героям Слава!

Сергій БЕРТАШ,
мешканець с. Рокитне