СТАРОСТА

27.05.2011 12:40:19

Так получилось, что к председателю Володарской районной администрации Трояну Петру Павловичу я подъехал одновременно с журналистами донецкого областного радио. Чтобы не повторяться, мы решили вместе позадавать вопросы Петру Павловичу о нем лично, о ситуации в районе Вот и вышло у нас интервью на двух языках — сначала он отвечал на вопросы от радио на украинском, потом на вопросы мои — на русском.

— Петро Павлович, а ви місцевий, чи приїзджий?

— Що стосується мене, то, мабуть місцевий, оскільки мої батьки, діди вже давно живуть на півдні Донбасу, України. А якщо взагалі, то мої прапрапращури з Полтавської області, а мій прадід, мій дід все життя прожили в цій місцевості. Дід народився в Бердянському районі Запорізької області, його батьки народилися в Донецькій області, є таке село Дем’янівка Першотравневого району. Я народився в Маріуполі. Так сталося, що батьки працювали на заводі. Коли мені було три роки, ми переїхали в село Дем янівка, де я виріс і закінчив школу. Після навчання в сільськогосподарській академії повернувся в рідне село. Працював у Першотравневому районі 15 років в управлінні сільського господарства, з них 13 років — начальником управління. До того керував районною службою ветеринарної медицини. А зараз от уже сьомий рік працюю головою Володарської районної державної адміністрації.

— На зборах на честь 75–річчя Донецької області, і майже на всіх урочистих заходах на рівні області саме Вам надають слово представляти сільські райони. Це з приводу того, що ви старші за віком, чи якісь інші обставини?

— Серед голів райдержадміністрацій є така неформальна посада — староста, яку я вже 5 років займаю. І мені, як правило, доручають право виступу від імені керівників райдержадмінісстрацій. До певної міри для мене це почесна відповідальність.

— Ваш район сільськогосподарський. Розкажіть, як в цьому році проходили жнива.

— Володарський район є взагалі чисто сільськогосподарським. Промисловість представлена Кальчицьким кар’єром, який (слава Богу) тільки почав працювати, та типографією. На території району працює 25 сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств. В нас працює декілька інвесторів. Це вісім агроцехів комбіната імені Ілліча, три господарства «Донецьксталі», одне від комбінату «Азовмаш», одне господарство «Бахмутського аграрного союзу». Вісім господарств працює самостійно, з них два великі господарства — «Нова нива» та племзавод «Малинівка».
Що стосується жатви, то вона була важкою. Хоча на початку року, як кажуть, «душа радовалась». В середньому врожайність озимини по району склала більше 33 центнерів. У господарстві «Нова нива» — 38 центнерів. Цей добрий показник для нашого краю є запорукою того, що хліба в нас буде достатньо. На жаль, гірша ситуація з яровими культурами. Якщо говорити про наш «вклад» в програму «Зерно», то це понад 65 тис тонн зерна. Наш район першим в області завершив жнива. Тому хочу висловити слова подяки всім хліборобам, спеціалістам, керівникам, які, незважаючи на труднощі, добре справилися зі збиранням врожаю.

— Як у вас з охороною здоров’я?

— Найбільша проблема в цій галузі — кадри. Дуже невелика кількість молодих спеціалістів хоче працювати у селі, хоча ми готові надати непогані умови для роботи та допомогти з житлом. Маємо центральну районну лікарню і 5 дільничних. Нещодавно ми відкрили дві дільничні лікарні, одну з яких капітально відремонтували за допомогою комбіната імені Ілліча, що дозволить обслуговуватися населенню, що проживає на сході району.

— А як культура, спорт?

— В районі функціонує 17 будинків культури, 10 народних колективів, в тому числі ансамбль «Квітень» (Старченково), грецький народний ансамбль в Малоянісолі, вокальний ансамбль в селищі Володарському. Багато гастролюють, лауреати конкурсів. Всі заходи ми проводимо власними силами. Приділяємо увагу розвитку культури і спорту — це дозволяє відірвати нашу молодь з вулиць, відволікти від вживання наркотиків і алкоголю. В центрі Володарська спільно з комбінатом Ілліча ми збудували нормальний спортивний комплекс, де є футбольне поле з трибунами на 2000 місць, тенісний корт зі справжнім європейським покриттям, баскетбольна і волейбольна площадка. Проводимо чемпіонат Володарського району по футболу, в якому приймають участь 14 команд, із них 5 команд Першотравневого району. Грають також дитячі команди. В зимовий період проводимо змагання по волейболу, в тому числі серед жінок. Наша традиційна база — це борці. В нас достатня кількість майстрів, чемпіонів, які захищають честь нашого району на змаганнях як в Украіні, так і в світі. Наша мрія — побудувати бассейн (йде розробка проекту).

— Який бюджет району, з чого складається?

— 40 мільйонів. Складається з прибуткового податку на заробітну плату, і того, що ми отримуємо з нашої землі та іншого. Була ситуація, коли деякі підприємства реєструвалися не у нас, а в Маріуполі. (податки сплачуються по місцю реєстрації). Зараз ми домовляємося з підприємствами, щоб вони реєструвалися в нас, або відкривали філіали. Яскравий приклад — комбінат Ілліча. На жаль, бюджет досі залишається дотаційним. Середня заробітня плата по району становить 906 гривень, в тому числі у сільському господарстві — більше 950 гривень. Найвища заробітна плата у господарстві «Нова нива» — близко 1200 гривень.

— Яких інвесторів ви б хотіли побачити у вашому районі?

— Класичний зразок — комбінат Ілліча. В нас є запаси піску, граніту (вже працює украінсько-російске підприємство «УкрРоскоалін»).
Зважаючи на те, що наш район знаходиться недалеко від Маріуполя, багато людей приїзджають з метою побудувати житло (в нас порівняно чисте повітря). Навіть йшла мова про зведення великих супермаркетів. Певні перспективи відкриває майбутній чемпіонат з футболу у 2012 році. Мається на увазі відкриття туристичного маршруту до заповідника» Кам’яні Могили», що, в свою чергу, пердбачає покращення автошляхів, будівництво готельних комплексів та інше.

— Петр Павлович, я хотел бы немножко подробнее узнать о природе. В самом центре Володарского протекает река Калец, мягко сказать, не совсем чистая…

— Это очень интересный вопрос. Кроме неприятностей, от этой речки мы ничего не имеем. Сам проект по очистке речки стоит один миллион восемьсот тысяч гривен. Сегодня этот вопрос решается в облсовете. Есть основания, что эта проблема начнет разрешаться в 2008 году. Если бы вы увидели проект, какая у нас будет речка и зона отдыха, то я, думаю, он бы вам очень понравился.

— В Володарском районе всегда были проблемы с питьевой водой, с газификацией отдельных сел...

— В этом году выделено 907 тысяч гривен на решение проблем Кальчика. Будут пробиты новые скважины в тех местах, где вода есть, и будет проложен водовод по самому Кальчику. Есть проект подавать воду со Старого Крыма. Но этот проект стоит 30 миллионов, а на всю програму «Питна вода в Україні» выделено всего 35 миллионов. 30 миллионов нам никто не даст. А что касается газа, северная, центральная и южная часть района газифицирована. Не газифицирован весь западный участок: Старченково, Федоровка, Зеленый Яр… За два года нам удалось изготовить проектно-сметную документацию. Стоимость работ 30 миллионов. Задача на 2008 год — сделать задел и начать строительство магистрального газопровода Володарск — Старченково, который обеспечит газом всю западную часть района.

— Петр Павлович, вот Вы сказали по поводу открытия туристического маршрута к заповеднику «Каменные могилы». Но еще есть историческая версия, что на территории Володарского района проходила знаменитая битва на Калке русичей с монголо-татарами в 1223 году. Если раскрутить это событие, музей построить…

—Точно сказать, где прходила битва, никто не может. Есть версия академика Кудрявцева, что события разворачивались на большой по протяженности територрии, а вот финальная битва, где казнили киевских князей, проходила именно на Каменных Могилах. У нас там стоит поклонный крест, каплычка. Каждую последнюю субботу мая месяца с казаками мы проводим там молебен по убиенным, а после традиционно проводим казачий фестиваль. Съезжаются казаки не только с Украины, но и с Дона, с Волги. Была идея проводить фестиваль раз в пять лет, но люди знают дату, приезжают, и мы с администрацией Розовского района Запорожской области уже обречены проводить это мероприятие каждый год.
Мы имеем и прекрасный музей, возле которого установили галерею героев. Это бюсты шести героям Соетского Союза и трем героям Социалистического Труда. Двое из них еще живы.

— А как вы увековечили память человека, который основал этот поселок?

— Отаман Гладкий. Мы о нем знаем и помним, район отметил 175 годовщину основания хутора (теперь поселка). Есть мнение поставить ему памятник. Если общественность поддержит — администрация решит эту проблему. Я понимаю, Анатолий Андреевич, к чему ты ведешь — какое отношение имеет к этой местности Моисей Володарский, в честь которого назван поселок. Но на сегодня предложений по переименованию нет.

— И все же, почему мало внимания уделяется истории и возрождению культуры района?

— Не согласен. Со стороны греков ведется большая работа. Мы традиционно проводим праздники Мегаюрты, функционирует греческое общество, в некоторых школах преподается греческий язык, принимаем делегации из Греции. В вопросе возрождения своих традидий греки преуспели больше славян, с этим я согласен.

— Выходит, потомки казаков пасут задних?

— В Донецкой области функционирует около двух десятков казаческих организаций. Мы имели прецедент, когда два отамана строили нам козни в организации проведения фестиваля. Этот этап мы прошли, и сейчас с казаками, и с первыми, и с третьими, и с двадцатыми мы мирно решаем все вопросы.

— Сейчас много говорится о реформировании местного самоуправления. Каким, на ваш взгляд, оно должно быть?

— Если говорить о европодходе, то всем понятно, что будущее Украины в местном самоуправлении. Польша идет по пути укрепления исполнительной власти. Там на районном уровне избирается исполнительное руководство, а сессию может провести один из избранных депутатов. Глава района отчитывается о выполненной за прошедший период работе. Я считаю, что это верный путь, поскольку будущее за сильной исполнительной властью на местах.
Кстати, я хочу сказать о том, что на местном уровне, в нашем райцентре мы сумели сделать маленькую революцию в жилищно-коммунальном хозяйстве. Мы отказались от централизованного отопления, чтобы не отапливать воздух и землю, и за счет бюджета перешли на индивидуальное газовое отопление в многоквартирных жилых домах. Убили этим два зайца: сделали индивидуальным подход к отоплению, и значительно сэкономили средства и людей, и государства. Не говоря уже о том, что покончили с мытарствами по выбиванию лимитов на газ в Киеве.

— А люди сами покупали котлы, счетчики?

— У нас была сделана программа по переходу на индивидуальное отопление, но как только мы почувствовали, что эта программа может быть свернута, и средств на Южный микрорайон может не хватить (а так в итоге и получилось), то мы провели сходы людей, провели сессию, и предложили людям в этом микрорайоне оплатить за котлы и счетчики самим, а все остальное — подвод газа к квартирам, защита — было сделано за счет бюджета. И удалось полностью за счет бюджета купить котлы и счетчики семьям 60 малообеспеченным в этом микрорайоне. В остальной части поселка все было сделано за счет бюджета.

— Петр Павлович, а как Вы считаете, есть вообще какая-то перспектива у селян?

— Я считаю, что украинское село, украинская земля — это самое главное богатство Украины. Поэтому, при соответствующей государственной поддержке, село будет подниматься и расцветать.

Беседовал Анатолий БУРЫЙ