«ДахаБраха»: В Україні є дуже величезний комплекс неповноцінності, меншовартості

04.03.2012 21:47:32

Этот коллектив поставил на уши изысканную публику Великобритании, Австрии, Германии. Сейчас «ДахаБраха» является едва ли не самой достойной музыкальной арт–визиткой Украины

Киев, Одесса, Винница, Тернополь, Львов, Донецк — такой маршрут состоявшегося на днях концертного тура наиболее интересных представителей украинской и белорусской сцен — киевской этно–группы «ДахаБраха» и минской группы «Port Mone». В Донецке 3 марта в «Live Music Bar «Liverpool» эти группы представили недавно записанный совместный альбом, который называется «Хмелева Project».

Перед началом концерта в Донецке организаторы и участники концертного тура ответили на вопросы журналистов.

— Как состоялся этот проект?

— Весь цей проект відбувся завдяки ідеальним умовам за допомогою агенції «АртПоле». «ДахаБраха» і «Port Mone» зустрічались лише два рази в селі Хмелева Івано–Франківської області в чудовому будиночку на чудовій природі. Цілими днями сиділи і ділилися розумінням музики, пробували щось створити разом. В проекті «Хмелева project» деякі композиції вийшли абсолютно нові, а деякі ті, які раніше ми використовували, але з «Port Mone» ми їх якось синтезували і вийшли абсолютно нові відчуття і нові переживання. Ми щасливі, що нам вдалося дуже швидко і якісно записати альбом в одній із кращих студій світу. Всі наші концерти пройшли досить вдало, ми раділи разом з публікою і отримали кучу всякого задоволення.

— Чому так виходить, що для того, щоб стати відомим в Україні, треба спочатку стати відомим в Європі чи в Росії?

— Так справді виходить, що дуже багато українських колективів спочатку йшли ставати відомими за кордони України. Ті ж «ВВ» стали такими метрами вже після Франції і Москви. У нас є проблеми з арт–критикою, ми не можемо самі адекватно оцінити, що відбувається. Лише за допомогою зовнішніх оцінок формується якийсь міф про гурт. Плюс, звичайно, в Україні є дуже величезний комплекс неповноцінності, меншовартості. Поки нам ззовні не скажуть, що це якісний продукт, ми в це самі не повіримо, тому що ми не віримо в самих себе. Як правило, ми самі себе «стісняємся».

— На каких фестивалях вы чувствуете себя наиболее комфортно?

— Та, власне, на всіх фестивалях себе нормально почуваєш, коли райдер виконано. Найважливіше для нас — щоб було гарне звучання. Якшо те, що ми хочем передати – технічно можливо, то ми тоді розцвітаємо, нам тоді дуже приємно працювати. Відповідно це відчуває і публіка, і вона теж тоді переживає нашу музику.

— Было ли для вас неожиданностью получить предложение выступить в Донецке, ведь это ваш единственный концерт на Левобережной Украине?

— Це, звичайно, більше до організаторів питання, але насправді ми були раді. В Донецьку ми були дуже давно і нам приємно буде виступати тут, відчути цю атмосферу, цю публіку, відчути Донецьк.

(Повне інтерв’ю читайте в газеті «UАргумент» № 9 (303) * 6 – 12 березня 2012 р.)

Фоторепортаж Андрія Герасимчука з концерту  дивіться тут