Революційні зміни у законі про місцеві вибори

18.06.2015 23:13:22

18 червня Верховна Рада прийняла за основу революційний по суті закон про місцеві вибори в авторстві Денисенка Вадима і Сергія Алєксєева з фракції партії «Блок Петра Порошенка», Попова Ігоря і Чижмаря Юрія з Радикальної партії і Ледовських Олени з Народного фронту.

Революційне в новому законі – на рівні областей, районів і міст запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками, в яких кандидат від партій закріплюється за окремим округом. Мажоритарна система відносної більшості залишається для сільських і селищних рад.

Тобто, люди на рівні міста, району, області на кожному виборчому окрузі будуть голосувати за конкретних кандидатів від партій. Але, на відміну від мажоритарної системи, депутатами відповідної місцевої ради будуть обрані кандидати не по принципу відносної більшості на своєму окрузі. Всі голоси за ту чи іншу партію, яка проходить 5-відсотковий бар’єр, будуть сумуватися на рівні області, району чи міста – для визначення кількості депутатських місць для прохідної партії. Якщо партія в сумі по місту, району чи області набирає, наприклад, 15 місць, то депутатами стають ті 15 кандидатів хто набрав більший рейтинг в залежності від набраних кожним кандидатом голосів порівняно з іншими кандидатами зі свого партійного списку.

Чим така система відкритих списків краща за попередні пропорційну та мажоритарні виборчі системи?

По-перше, зберігається зв’язок виборця з кандидатами, як при мажоритарній системі – на відміну від партійної пропорційної системи, де люди голосували не за конкретних кандидатів, а за партії, в списках яких проходив хто завгодно. І така система краща від так званих відкритих списків, коли пропонувалося ставити в бюлетенях галочки проти якогось одного кандидата з партійних списків — коли людям потрібно було би вибирати одного з сотень кандидатів. Тепер люди, як при мажоритарній системі, будуть бачити, за кого конкретно голосують на своєму окрузі.

При цьому, на відміну від звичайної мажоритарної системи, жоден голос, відданий за того чи іншого кандидата від партії, яка проходить бар’єр, не пропадає. Всі голоси сумуються по партіях.

По-друге, виправляється існуючий недолік пропорційної системи, де кандидат міг купити вище місце в списку і далі нічого не робити. Участь у виборах місцевих організацій політичних партій вимагатиме висування реальних кандидатів в територіальних округах, проведення справжньої виборчої кампанії та роботи з виборцями. І така система дає шанс стати депутатом всім кандидатам від партій – не тільки партійним лідерам. Це може бути гарним стимулом для оновлення партій, для появи нових партійних лідерів.

Крім того, за запропонованою моделлю потреба в проведенні проміжних виборів буде відсутня. У разі дострокового припинення повноважень депутата, обраним визнається наступний за черговістю кандидат у списку місцевої організації партії (блоку), складеному за результатами виборів у відповідності з рівнем підтримки кожного кандидата. У разі вичерпання списку місцевої організації партії (блоку) мандат залишається вакантним до обрання нового складу ради.

Законопроектом передбачається можливість утворення на місцевому рівні виборчих блоків місцевих організацій політичних партій. Для блоків виборчий бар’єр пропонується у 7 відсотків.

Два основних недоліки цього законопроекту

Абсолютно досконалого не буває нічого. Так і з цим законопроектом.

По-перше, може бути так, що в окремому окрузі переможцем стане один кандидат, а депутатом буде інший — той, чия партія загалом по області, району чи місту у виборах до відповідної ради набере більше голосів. Це можливо при не дуже великих відсотках у того, хто зайняв перше місце на окрузі.

По-друге, виходячи з пункту першого, деякі області будуть поділені на зони протилежного партійного впливу. (Так, як це відбулося на рівні Верховної Ради, коли націонал-демократ зі Сходу не мав шансів стати депутатом парламенту України. В що це в результаті вилилось — ми бачимо). Наприклад, в Рівненській області південні райони завжди голосують більше за націонал-демократичні партії, а північні голосують інакше. Тому при такому законі в південних районах Рівненської області шансів стати депутатом не буде мати теперішній опозиціонер, а в північних районах такого шансу буде позбавлений представник, наприклад, «Свободи». Ця проблема може мати далеко ідучі негативні наслідки. Вирішити її можна, якщо забезпечити право кожного району мати гарантоване предствництво в обласній раді від кожної партії. Для цього потрібно ввести районні територіальні виборчі списки для виборів в обласну раду і районні територіальні виборчі комісії на виборах в обласну раду.

Проблема поділу на антагоністичні зони партійного впливу майже не стосується рівня міста, але в окремих районах також буде актуальною.