Діждалися…

02.11.2011 23:30:53

Ну що, діждалися, діти війни
Краще, щасливе майбутнє?
Чи пам’ятаєте в вашім житті
Що-небуть радісне, путнє?

Зграєю чорною роки війни
Тьмарили ваше дитинство.
Як же ви тільки пережили.
Прошлих агресорів свинство?

Промінь надій миттєво майнув,
Коли прийшла перемога.
Тяжкою працею вас повела
Ваша терниста дорога.

Рік сорок сьомий — удар батога,
За колосочок на полі.
Роки дитинства — голоднії дні
Вашої слізної долі.

Скільки терпіння, скільки надій!
Зціпили зуби, мовчали.
Бо однією ногою тоді,
Ви в комунізмі стояли.

Так, в розкарячку, й тепер стоїте,
За своє краще без дії.
Крім обіцянок за працю свою,
Навіть не дали надії.

Мало того — забирають у вас
Крихти, що вже перепали.
Потурбувалися щиро про вас —
В душу побільше насрали.

В’ячеслав УДОВИЧЕНКО,
м. Маріуполь.