Правда — найкращі ліки від провокацій

27.05.2011 15:59:37

Це мій відгук на слова Путіна про те, що Росія самостійно, без України, перемогла б нацистів у Другій світовій війні. Це така ж дурниця, як і бренд «ВОВ», бо куди в такому разі подіти американців, канадійців, та навіть 40-тисячний корпус бразильців, який воював в Італії? ВМС цієї країни патрулювали південну Атлантику і затопили 9 німецьких підводних човнів в кінці 1944-го і в 1945-му, що вивозили до Південної Америки секретну документацію, дорогоцінності і нацистську верхівку. Як приліпити це «ВОВ» до австралійців, новозеландців, індусів, арабів і десятки інших націй Африки, що воювали проти експедиційного корпусу Ервіна Роммеля? Як приліпити десятки націй Європи?

Факти — вперта річ, і ними буду оперувати.

Коли після нападу Гітлера на СРСР Черчіллю доповіли, що Сталін в повній прострації, то він терміново, 31 серпня 1941 року, прилетів в Москву, де підняв дух Сталіну тим, що пояснив співвідношення сил: що вісь Берлін-Рим-Токіо має 270 мільйонів чоловік і 5-7% природних ресурсів Землі, а антигітлерівська коаліція — відповідно 900 мільйонів чоловік і 65-70% природних ресурсів Землі.

Аби якось затушувати цю історичну ганьбу, ЗМІ СРСР писали, що, обходячи стрій почесної варти, Черчілль вдивлявся в очі воїнів і думав, чи спасуть вони Європу і людство, чи ні. Начебто СРСР один на один воював з нацистською Німеччиною.

Для того, щоб зрозуміти, наскільки це не так, я наведу деякі цифри військової допомоги, що надали США Радянському Союзу: 14 тисяч військових літаків, 100 кораблів, мільйони «студебекерів», «віллісів» і інших автомобілів, декілька мільйонів тонн алюмінію, понад 900 тисяч тонн каучуку, понад 15 мільйонів обмундирування і взуття, 150 мільйонів кілометрів телефонного кабелю, понад мільйон телефонних апаратів, 150 тисяч переносних радіостанцій, 140 тисяч залізничних платформ, приблизно така ж кількість вагонів, десятки тисяч паровозів, мільйони тонн медикаментів, мило, швейні нитки, знаменитий ДДТ, який в народі називали дуст, і після дезинфекцій яким від солдат був нечуваний сморід. Англія надала тисячі радарів.

Що стосується харчів, то тут були просто астрономічні цифри, складалося враження, що в СРСР ніхто нічого не вирощує, а солдати на привалах казали один одному: «Ну що, відкриємо «второй фронт», тобто консерву.

Дипломати США жартували, що в СРСР вміють виготовляти хіба що колючий дріт. Без допомоги США і союзників, особливо продуктової, вся територія СРСР нагадувала б собою блокадний Ленінград.

Так що СРСР не тільки не мав шансів на перемогу, а навіть чинити гідний опір, не говорячи вже про те, що на це спромоглася б якась там частина — Російська Федерація.
Знаю, що викличу море гніву задурених людей, які кажуть, що їх так з дитинства виховували, і вони тепер ніякої іншої правди знати не хочуть. Але ж, починаючи з 1985 року, дали стільки правдивої інформації, що й ведмеді на місці таких людей вже поставали б академіками — а їм хоч кола на голові теши.

Щодо Путіна, то він нічого нового не сказав, достатньо згадати виступ грузинського «батька народів» 24 червня 1945 року на святкуванні перемоги над Німеччиною, де він сказав, що вдячний в першу чергу російському народу. Але Сталін сказав ці слова, бо бачив смертельну загрозу від сіонізму, і вирішив, що загравання з російськими шовіністами убезпечить його царювання. Та не так сталося, як гадалося, всеодно отруїли. Зверніть увагу на те, що, починаючи з 1965 року, змінилася риторика, і вже не «советский», а російський солдат захистив і врятував Європу, а за тим з’явився дурман Суслова: «советский человек с русским языком».

Не зайве нагадати, як в 1985 році в СРСР було опубліковано список держав і націй, народів, що внесли найбільший вклад в перемогу в Другій світовій війні. Повністю таблицю не пам’ятаю, але основне.

1 місце — СРСР. 5 місце — Чехословаччина, що не зробила й одного пострілу в бік нацистів (знищення фашистами села Лідіце відбулося через вбивство там протектора Чехії Гайдріха англійськими диверсантами). 8-9 місце — США і Англія, 18-е місце — Югославія.

А в цей час якраз в Києві був з візитом голова Скупщини (назва парламенту в балканських країнах – ред.) Югославії Боєвич, обуренню якого не було меж. То він в своєму виступі перед Академією наук України, відкинувши всі правила етикету, відірвався по повній (на що українські керівники зараз не здатні). Він сказав, що: СРСР вніс всього 5% вкладу в загальну перемогу над нацизмом, що на Східному фронті було знищено понад мільйон німців, і такі ж показники має і Югославія. То чому остання 18-а в списку з 20-и? Боєвич сказав, що Німеччина понесла загальні втрати у Другій світовій війні 7,9 мільйона чоловік, з них цивільного населення від бомбардування — 3,5 мільйона чоловік, в Африці загинув 700-тисячний корпус Роммеля.

До цього він додав, що до квітня 1942 року авіація союзників знищила всю промисловість Німеччини. Розбиті заводи вивозили в штольні Альп і Татр, але це скорочувало випуск зброї в рази. Та останній цвях в домовину нацизму було забито, коли знищили заводи крекінг-процесу (хімічний метод одержання синтетичного бензину з вугілля – ред.), що з бурого вугілля виготовляли бензин в Рурі.

Звичайно, можна дискутувати з приводу точності цифр, наведених Боєвичем, але важливий сам факт реагування югославського політика на несправедливе приниження участі Югославії в тій війні.

А те, що Путін говорить про росіян як націю переможців, то він нагадує футбольних фанатів команди «Спартак», що співали «В мире нет ещё пока команды лучше «Спартака» навіть тоді, коли ця команда вилетіла в першу лігу.

Та давайте заглибимося в історію нації «переможців», і пройдемося по деяких історичних датах і фактах:

1. Може, ганьба Кримської війни 1854-1855 років, коли Севастополь здали французам і британцям, додала слави Росії?

2. А, може, війна з Японією 1904 – 1905 років, де на сопках Маньчжурії японська армія розбила більшу за чисельністю російську армію, а на морі японська ескадра знищила російський флот?

3. А, може, I світова війна, що привела до знищення імперії, хоча вона почала війну, будучи, як завжди, неготовою до неї?

4. А, може, славу принесла війна з карликовою Фінляндією 1939-1940 років, де біля півмільйона чоловік отримали каліцтво через обмороження — в той час як на військовій базі в Харкові лежало 280 тисяч пар валянків? Та й загиблих окупантів було на порядок більше, ніж фіннів. Та ще й з Ліги націй СРСР був виключений за цей злочин, а США наклали ембарго — заборону на поставку авіаційних технологій, що негативно відбилось на розвитку радянської авіаційної промисловості, яка традиційно використовувала амиериканські мотори. А все це разом зміцнило в Німеччині позиції прихильників війни проти СРСР.

5. Може, війна в Афганістані, де, прововтузившись 10 років, позбавили життя до 1,5 мільйона афганських дітей, жінок, літніх людей, та й своїх відправили в «груз 200» скільки десятків тисяч — може, ця війна додала слави «непобедимой и легендарной»?

6. А, може, перша чеченська війна, після якої генерал Лєбедь підписав капітуляцію, і хоча він виконував волю Єльціна, йому цього не простили?

Тому обурений такими подіями якийсь полковник запасу звернувся на каналі ОРТ до Єльцина, аби він виділив Україні 5 млн тонн нафти, а Україна щоб надала в його підпорядкування полк солдат-українців, і він за місяць наведе лад в цій непокірній республіці. Свою впевненість він підтвердив тим, що під час ВОВ в його полку, якось дивно, але переважно були українці, які вміло воювали і несли значно менші втрати, ніж в інших частинах.

Та й Росію прирощували Сибір’ю запорозькі козаки, що отримали назви яїцькі-уральські, даурські-забайкальські, усурійські. Та, як на мене, гріш ціна перемогам, захопленням територій, якщо від цього в даному випадку корінна нація не отримала будь-яких преференцій, коли все пливло до рук чужинців-паразитів, а не до росіян.

Бо російські жінки співали колискові своїм діткам: «Расти и помни, сынуля мой, что Россия — то концлагерь большой», а батьки — «Опять по пятницам пойдут свидания».

Отакий він, фольклор «нації переможців».

А, може, згадаємо оце зажурливе Булата Окуджави: «А все-таки жаль, что кумиры нам снятся по-прежнему и мы до сих пор все холопами числим себя… А все-таки жаль — иногда над победами нашими встают пьедесталы, которые выше побед». Таких природніх дефектів в нації переможців бути не може.

Я порадив би Путіну і його сателітам в Україні задуматись над тим, чому переможці біжать за возом переможених, як собачки (або на «Тавріях» і навіть не своїх «Жигулях» — за «Мерседесами» і «Тойотами»). А для цього треба зробити екскурс в першу третину 20 сторіччя. Коли найбільш поколошмачені Першою світовою нації зрозуміли, що лібералізм — це субстракт для паразитів, і нації могли відродитись тільки через диктатуру, і то націоналістичну. Ліберальна держава — це маска, за якою немає обличчя.

Демократичні режими дали народові ілюзію, нібито він є сувереном. З такою ідеологією прийшов до влади Муссоліні, італійцям він запропонував повернути собі все, що відібрали від них за останні 300 років міняйли і банкіри. Тому й було кинуте гасло: «Нам все — ворогам закони». Тобто вороги мали довести за законом, за яким правом вони забрали багатства італійців — корінної нації? До речі, фашизм італійського зразка був найм’якшою формою диктатури. Була залишена посада короля, хай навіть трохи з обмеженими, але достатніми повноваженнями. Інші інституції, як освіта, релігія — мали всі умови для вільного розвитку.

Більш жорстоку форму управління набрала ідеологія націонал-соціалізму в Німеччині, тут нацисти отримали в спадок Веймарську республіку, де була знищена вся промисловість, масове безробіття (цей сценарій був повторений вже в часи незалежності в Україні). Нацисти кинули гасло «Німеччина понад усе» і кожному німцю довели, що лише розумові і фізичні здібності є запорукою місця під сонцем, незалежно від родоводу і фінансових статків. Тому нацисти за 3-5 років зробили такий гігантський стрибок у своєму розвитку, а особливо в науково-технічних галузях, що про це німецьке чудо ще довго будуть писати і говорити покоління думаючих людей у всьому світі.

В цей же час найжорстокіша диктатура була організована в СРСР, де почали нещадне знищення інтелігенції, офіцерства, священиків, промисловців, селян — всіх тих, хто мав хоч будь-які мізерні розумові здібності.

І тут виникає цілком закономірне питання: чому три диктатури, що виникли майже одночасно, зійшовши зі світової арени, залишили за собою таку різну спадщину? Фашисти підняли національну свідомість італійців, що за 1500 років вивітрилась повністю, і вони зникали як народ. Ця нація належала всім, тільки не собі, і море належало всім, тільки не їм. Вона сплачувала золотом і кров’ю бажання інших. Вона була як сіамський близнюк нинішньої України.

У націонал-соціалістів завдання було значно спрощене: розбудити приспану гордість арійця, створити високоорганізовану державну структуру, що, зважаючи на німецьку пунктуальність і педантичність, вдалося просто ідеально.

Тому після них залишилися добре організовані спільноти, які зараз являються лідерами в світовому співтоваристві.

А ось комунізм СРСР пішов у зворотньому напрямку від цивілізації, шляхом середньовічної інквізиції. Знищив все в СРСР (як і сам СРСР), а тепер продовжує це робити вже в Україні, знищуючи все, що можна знищити: розум, честь, гідність, національну свідомість, екологію, промисловість, відповідальність державників перед народом, воду, повітря. Брехня, популізм і цинізм державників стали нормою поведінки. Всі державні інституції — це злісні карикатури на суди, прокуратуру, міліцію, виконавчу владу. А особливо — законодавчу, де 40-50 піаністів в Верховній Раді натискають на очах у всього цивілізованого світу 350-400 кнопок. Вони ж гірші шкідливих котів. Але світовим паразитам, що захопили Росію в 1917 році, якраз і потрібний був народ-недоумок. Були навіть спроби схрестити людину з мавпою. Згадаймо листи Леніна до Дзержинського: «Запропонувати всім розумним виїзд за кордон, виганяйте силою, а хто буде чинити спротив — ліквідуйте, бо вони не дадуть нам можливості побудувати те, що задумали» (відома фраза Леніна про інтелігенцію в листі до Горького: «На деле это не мозг, а говно»).

А задум був простий, як лом. Ленін, як диверсант, засланий заходом, роздавав всі багатства Росії в концесії і безкоштовно, і це продовження відбувається зараз в Україні.
Спостерігаючи за цим зачумленим народом, поет написав такі рядки:

Вів селекцію вождь народів,
Таки вивів із-під курка
Тип без роду, тип без племені,
Не то блазня, не то звірка.

І танцюють ті блазні і звірки перед панами з МВФ, Москвою, Вашінгтоном, Тель-Авівом. Бо вони здатні косити там, де не сіяли.

Але чому комуністи так чіпляються за будь–який привід, аби згадати про Другу світову війну? Бо їм здається, що це єдине, що їм може принести славу, хоча вони заслуговують не менше, ніж місце на лаві підсудних, як і ті ж нацисти — як співавтори Другої світової вйни.

Антон ТАЛИМОНЧУК,
м.Донецьк